Літературний рід: Лірика.
Жанр: Вірш-маніфест.
Напрям, течія: Постмодернізм, символізм.
Вид лірики: Філософська.
Рік написання: 1972, 26 січня.
Віршовий розмір: Ямб; закономірність – ненаголошений склад чергується наголошеним (U_).
Крізь сóт ні сýм ні вів я йдý до тé бе, до брó і прáв до вí ку.
Римування: Внутршнє (осіянний – бажанням, грані – дерзань, порив – правдивий і т.д.); рими точні: тебе – неба, туди – сліди, біди – йди, порожнечу – предтеча.
Строфа: Твір має довільну форму, рядки не поділяються на строфи, однак його не можна назвати верлібром через наявність хоч і специфічного римування.
Провідний мотив, мотиви:
- Усвідомлення власного путі.
- Віра у вищу мету.
- Пошук істини через випробування.
- Самотність і внутрішня боротьба.
- Подолання сумнівів та зневіри.
- Незламність і здатність залишатися людиною за будь-яких обставин.
Тема:
Показ свідомого вибору ліричного героя свого життєвого шляху.
Ідея:
Уславлення цілеспрямованості та вірності власним переконанням.
Художньо-стильові особливості:
- Філософічність: яскравий прояв стоїцизму – вчення, мета якого досягнути духовної незворушності, бути мужніми і стійким, приймаючи життя таким, яким воно є; та екзистенціалізму – напрямку, що стверджує: людина здатна до вибору власної долі.
- Чітко простежуються алегоричний біблійний мотив виводу єврейського народу з єгипетського рабства. Поет говорить про вихід із невільництва морального, певною мірою ототожнюючи ліричного героя із старозавітним Мойсеєм.
- Піднесений тон та емоційна напруга за рахунок використання архаїзмів та рідковживаних слів ("врочить" замість "передрікає", "запрагла", а не "захотіла").
- Плавність і чіткість ритму.
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Епітети: "буремний лет" – нелегкий рух вперед; "високий вогонь", "смертні грані людських дерзань", "чорна порожнеча", "шлях правдивий".
- Метафори: "душа запрагла неба", "душа держить путь на стовп високого вогню, що осіянний…бажаннням" – жага правди, що веде крізь перешкоди.
- Уособлення: "душа держить путь", "врочить порив".
- Персоніфікація: "добро і правдо віку" – одухотворення абстрактних понять.
- Риторичне звертання: "Я йду до тебе, добро і правдо віку".
- Гіпербола: "крізь сотні сумнівів…,через сто зневір" – масштаб труднощів, які долає герой.
- Антитеза: "де вже нема ні щастя, ні біди" – відсутність звичного емоційного забарвлення світу.
- Інверсія: "держить путь", "не лягали ще людські сліди", "нема ні щастя, ні біди".
- Алітерація звуків [р], [с] і [щ].
Образи та символічні образи:
- Ліричний герой ‒ власне автор ‒ людина, чия мета ― жити гідно, чого б це не вартувало. Його порівняно з "Предтечею", пророком, хто прокладає шлях іншим.
- Небо – символ високих духовних прагнень.
- Стовп високого вогню – дороговказ, можливо, сам Бог.
- Чорна порожнеча – символізує водночас страхи, вагання та межу між буденністю й абсолютом.
Примітки та корисна інформація:
Василь Стус – яскравий приклад стоїка. Життєпис радянського дисидента був сповнений болю: переслідування, заборона та часткове знищення творчого доробку, репресії. Та попри це він не зрадив своїх цінностей.