Олександр Олесь — Княжа Україна (збірка) (аналіз, паспорт твору)

Жанр. Поетичний цикл. Книгу "Княжа Україна" автор назвав поемою, а кожну поезію – піснею.

Час створення. 1920 р.

Автор. Олександр Олесь (Олександр Кандиба) (1878-1944) – український поет, драматург, перекладач, автор творів для дорослих і дітей.

Тема. Розповідь про події, які відбувалися на території Київської держави в ІХ-ХІІІ столітті.

Ідея. Оспівування славної історії українського народу та розкриття героїки тих часів.

Проблеми. Доля українського народу; причини перемог і поразок українського народу; дух княжої доби; місце осіб та подій у долі українства; соборність батьківщини; краса і сила України; християнство і його значення; сила духу українців.

Композиція

Олександр Олесь вивчав літописи, зокрема і "Повість минулих літ", наукові праці істориків, які надихнули його на художнє пояснення складних сторінок історії нашої країни. Поет заперечує казково-пісенний характер свого твору, визначаючи свою оповідь як "бувальщину".

Композиція "Княжої України" складена на основі принципів історичної послідовності, зосередженості на окремих постатях князів, єдністю провідних мотивів, проблем та ідей. Книга складається з 60-ти пісень, перша називається "Заспів". Спочатку поет знайомить читачів з простором України – розповідає про її флору, фауну, рельєфи, особливості пір року. Він малює Україну з емоцією захвату її природними багатствами і різноманіттям. Поет зображує звичаї і обряди предків: триває купальська ніч, "мережаться танки", палає ватра, бородаті віщуни роздають недужим зілля. Автор створює міф про золотий вік України, ідеалізуючи існування держави полян. Легенда про заснування Києва, його велич і захищеність спрямовуються на усвідомлення читачем могутніх витоків нації, глибин її історичної пам'яті. Образ Києва дається в книзі у розвитку, персоніфікується. Поет описує особливості світосприймання українців, їхній географічний простір, звичаї, спільну історію, культуру. Плин історії перебуває в центрі уваги автора "Княжої України". Кожна з глав книги (крім першої – "Заспіву") має окремий сюжет з усіма його складниками. Події розвиваються швидко, кульмінація завжди гостра, із зображенням порогової ситуації, смерті, перемоги чи поразки в бою. Розв'язку ж автор подає як констатацію нового етапу в розвитку нації, її історичного поступу.

Крім розповідей про давні часи, О. Олесь висуває актуальні питання бездержавності українців, перемог і поразок у визвольних змаганнях. Він надає творові історіософської глибини, маючи намір провести часову лінію від давнини до "тут і тепер": розповісти, як за державність боролись "наші прадіди колись" та "чому і досі чути стогони" України.