Михайль Семенко — Місто (аналіз, паспорт твору)

Аналіз твору

Літературний рід: Лірика.

Жанр: Верлібр.

Напрям, течія: Футуризм, авангардизм.

Рік написання: 1914, 23 травня.

Вид лірики: Пейзажна (урбаністична).


Провідний мотив, мотиви:

  •      Місто ‒ живий організм.
  •      Шум і динаміка як домінанта життя.
  •      Технічний прогрес і його вплив.
  •      Людина як невід'ємна частина механізму (знеособлення).
  •      Місце людини в місті ‒ комфортне середовище чи пастка.

Тема:

Зображення міста, зануреного у вир шаленого сучасного життя.


Ідея:

Відтворення мегаполісу як символу нової індустріальної епохи, що поглинає життя людей, перетворюючи його на фрагменти шуму, диму й механічного руху.


Художньо-стильові особливості:

  •      Яскравий приклад авангардизму:
  1. заперечення застарілої класичної форми (вірш-речення не поділяється на строфи, відсутні рими, розділові знаки та логічні павзи, кожне окреме слово чи словосполучення утворює рядок, підкреслюючи значення кожного з них);
  2. звукові ефекти та експерименти з мовою (суцільний потік хаотично розкиданих слів, що змінюються, зливаються одне в одне; розбиття деяких слів на частини додає уривчастості й динамічності ‒ "дим синій чорний ди м", поєднання інших у цікаві й незвичні новотвори; спроба передати відчуття через звуки-асоціації).
  •       Будова передає зміст. Слова, мов кінокадри, змінюються швидко ‒ таке їх розташування змушує читача "шпортатися".
  •       Має ознаки вірша-медитації в сюжетному аспекті (потік свідомості).

Дивіться також

Художні засоби, стилістичні фігури:

  •       Неологізми: автомобілібілі, бігорух, рухобіги, рухливобіги, кахикать, життєдать, житгєрух, життєбензин, пахітоска.
  •       Алітерація [к], [х], [ж], [т], [р], [п], меншою мірою [м] та [н].
  •       Асонанс [и], [а], [е] та [і] ("berceus* кару селі елі лілі").
  •       Графічний експеримент: м в окремому рядку; "життєбе–нзин".
  •       Контамінація понять: "кохать – кахикать", "життєдать – чад".

Образи та символічні образи:

  •       Місто – головний образ ‒ Київ початку XX століття, що переживає індустріальний бум (трамваї, автомобілі, заводи). Воно затягує кожного у свій невгамовний ритм.
  •       Люди – лише імпульс міста. Вони, поспішають по справах, кохають та кашляють через смог ‒ любов і технічний прогрес тут стоять пліч-о-пліч.
  •       Пути велетні диму сталь – індустріальний світ, що сковує.
  •       Життєбензин – іронічний символ нової доби злиття життя й "техногенної отрути".
Звукові образи (звуконаслідування): "пах", "пахка", "пахітоска", "кахикать" ‒ передає запахи, дим, задушливість міста, кашляння; "Осте сте / бі бо / бу"ніби імітують сигнали машин або ж уривки розмов; "автомобілібілі бігорух рухобіги" звучать, як гуркіт коліс.

          Зорові образи: візники — люди, трамваї — люди, автомобілі(білі), рух, дим.

Кольорові образи: Синій і чорний, холодні барви на позначення диму.

 

 


Примітки та корисна інформація:

Михайль Семенко, лідер українського футуризму, протягом усього творчого шляху експериментував із поетичною формою, розвивав нові теми й образи. Його метою було наблизити літературу до реалій і духу нового часу.

Даний вірш увійшов до збірки "Дерзання" 1913-1914 рр.

Цікаво! В поета є декілька віршів під назвою "Місто".

 



Дивіться також: