Михайль Семенко — Місто (аналіз, паспорт твору)

Літературний рід: Лірика.

Жанр: Верлібр.

Напрям, течія: Футуризм, авангардизм.

Рік написання: 1914, 23 травня.

Вид лірики: Пейзажна (урбаністична).

Провідний мотив, мотиви:

•      Місто ‒ живий організм.
•      Шум і динаміка як домінанта життя.
•      Технічний прогрес і його вплив.
•      Людина як невід'ємна частина механізму (знеособлення).
•      Місце людини в місті ‒ комфортне середовище чи пастка.

Тема:

Зображення міста, зануреного у вир шаленого сучасного життя.

Ідея:

Відтворення мегаполісу як символу нової індустріальної епохи, що поглинає життя людей, перетворюючи його на фрагменти шуму, диму й механічного руху.

Художньо-стильові особливості:

•      Яскравий приклад авангардизму:

1. заперечення застарілої класичної форми (вірш-речення не поділяється на строфи, відсутні рими, розділові знаки та логічні павзи, кожне окреме слово чи словосполучення утворює рядок, підкреслюючи значення кожного з них);
2. звукові ефекти та експерименти з мовою (суцільний потік хаотично розкиданих слів, що змінюються, зливаються одне в одне; розбиття деяких слів на частини додає уривчастості й динамічності ‒ "дим синій чорний ди м", поєднання інших у цікаві й незвичні новотвори; спроба передати відчуття через звуки-асоціації).

•       Будова передає зміст. Слова, мов кінокадри, змінюються швидко ‒ таке їх розташування змушує читача "шпортатися".
•       Має ознаки вірша-медитації в сюжетному аспекті (потік свідомості).

Художні засоби, стилістичні фігури:

•       Неологізми: автомобілібілі, бігорух, рухобіги, рухливобіги, кахикать, життєдать, житгєрух, життєбензин, пахітоска.
•       Алітерація [к], [х], [ж], [т], [р], [п], меншою мірою [м] та [н].
•       Асонанс [и], [а], [е] та [і] ("berceus* кару селі елі лілі").
•       Графічний експеримент: м в окремому рядку; "життєбе–нзин".
•       Контамінація понять: "кохать – кахикать", "життєдать – чад".

Образи та символічні образи:

•       Місто – головний образ ‒ Київ початку XX століття, що переживає індустріальний бум (трамваї, автомобілі, заводи). Воно затягує кожного у свій невгамовний ритм.
•       Люди – лише імпульс міста. Вони, поспішають по справах, кохають та кашляють через смог ‒ любов і технічний прогрес тут стоять пліч-о-пліч.
•       Пути велетні диму сталь – індустріальний світ, що сковує.
•       Життєбензин – іронічний символ нової доби злиття життя й "техногенної отрути".

          Зорові образи: візники — люди, трамваї — люди, автомобілі(білі), рух, дим.

Кольорові образи: Синій і чорний, холодні барви на позначення диму.

Примітки та корисна інформація:

Михайль Семенко, лідер українського футуризму, протягом усього творчого шляху експериментував із поетичною формою, розвивав нові теми й образи. Його метою було наблизити літературу до реалій і духу нового часу.

Даний вірш увійшов до збірки "Дерзання" 1913-1914 рр.

Цікаво! В поета є декілька віршів під назвою "Місто".