Літературний рід: Лірика.
Жанр: Верлібр.
Напрям, течія: Футуризм, авангардизм.
Рік написання: 1914, 23 травня.
Вид лірики: Пейзажна (урбаністична).
Провідний мотив, мотиви:
- Місто ‒ живий організм.
- Шум і динаміка як домінанта життя.
- Технічний прогрес і його вплив.
- Людина як невід'ємна частина механізму (знеособлення).
- Місце людини в місті ‒ комфортне середовище чи пастка.
Тема:
Зображення міста, зануреного у вир шаленого сучасного життя.
Ідея:
Відтворення мегаполісу як символу нової індустріальної епохи, що поглинає життя людей, перетворюючи його на фрагменти шуму, диму й механічного руху.
Художньо-стильові особливості:
- Яскравий приклад авангардизму:
- заперечення застарілої класичної форми (вірш-речення не поділяється на строфи, відсутні рими, розділові знаки та логічні павзи, кожне окреме слово чи словосполучення утворює рядок, підкреслюючи значення кожного з них);
- звукові ефекти та експерименти з мовою (суцільний потік хаотично розкиданих слів, що змінюються, зливаються одне в одне; розбиття деяких слів на частини додає уривчастості й динамічності ‒ "дим синій чорний ди м", поєднання інших у цікаві й незвичні новотвори; спроба передати відчуття через звуки-асоціації).
- Будова передає зміст. Слова, мов кінокадри, змінюються швидко ‒ таке їх розташування змушує читача "шпортатися".
- Має ознаки вірша-медитації в сюжетному аспекті (потік свідомості).
Художні засоби, стилістичні фігури:
- Неологізми: автомобілібілі, бігорух, рухобіги, рухливобіги, кахикать, життєдать, житгєрух, життєбензин, пахітоска.
- Алітерація [к], [х], [ж], [т], [р], [п], меншою мірою [м] та [н].
- Асонанс [и], [а], [е] та [і] ("berceus* кару селі елі лілі").
- Графічний експеримент: м в окремому рядку; "життєбе–нзин".
- Контамінація понять: "кохать – кахикать", "життєдать – чад".
Образи та символічні образи:
- Місто – головний образ ‒ Київ початку XX століття, що переживає індустріальний бум (трамваї, автомобілі, заводи). Воно затягує кожного у свій невгамовний ритм.
- Люди – лише імпульс міста. Вони, поспішають по справах, кохають та кашляють через смог ‒ любов і технічний прогрес тут стоять пліч-о-пліч.
- Пути велетні диму сталь – індустріальний світ, що сковує.
- Життєбензин – іронічний символ нової доби злиття життя й "техногенної отрути".
Зорові образи: візники — люди, трамваї — люди, автомобілі(білі), рух, дим.
Кольорові образи: Синій і чорний, холодні барви на позначення диму.
Примітки та корисна інформація:
Михайль Семенко, лідер українського футуризму, протягом усього творчого шляху експериментував із поетичною формою, розвивав нові теми й образи. Його метою було наблизити літературу до реалій і духу нового часу.
Даний вірш увійшов до збірки "Дерзання" 1913-1914 рр.
Цікаво! В поета є декілька віршів під назвою "Місто".