Мольєр — Міщанин-шляхтич (характеристика та аналіз героїв твору)

Образна система п'єси характеризується чіткістю й симетричністю будови. Негативним персонажам протистоять позитивні.

Образи поєднано в певні пари: пан Журден і пані Журден, Дорант і Дорімена, Люсіль і Клеонт, Ков'єль і Ніколь. Кожний із персонажів є художнім типом: Журден – тип міщанина, утілення марнославства; Дорант – лицемірний і цинічний дворянин; пані Журден – тип сварливої дружини; Ков'єль – розумний та кмітливий слуга; Клеонт – тип благородної людини, яка понад усе ставить честь і кохання. У персонажах підкреслено якусь одну рису, але разом із тим драматург намагався показати їх різнобічно, у різних ситуаціях.

Пан Журден. Головний герой твору, міщанин, котрий прагне стати дворянином. Він страждає від того, що його рід – це міщани. Журден бачить, що аристократія відіграє в суспільстві велику роль, і йому хочеться бути серед тих, хто, як йому здається, має вишуканий смак, гарну освіту, може вільно спілкуватися з королем. Щоб бути схожим на аристократа, пан Журден кидає всі свої справи, береться вивчати музику, філософію, вправляється у танцях і фехтуванні. Він вірить, що за допомогою цих занять і сумнівних знайомств упритул підійде до своєї найзаповітнішої мети – стати шляхтичем. Та попри всю дивакуватість поведінки, пан Журден показує себе зовсім не таким дурним, як декому здається. Він типовий буржуа, а тому дуже добре знає ціну грошам; природний розум допомагає йому у розмові з маркізою; він чудово розуміє, що свого часу не здобув гарної освіти і дозволив би себе відшмагати, "аби тільки знати все те, чого вчать у школі". Пана Журдена можна назвати типовим представником буржуазії, яка тільки почала зароджуватися.

Пані Журден. Дуже поміркована і практична жінка, тому вона переконана, що головне у цьому житті – гроші. Дивне і навіть образливе для неї "перетворення" чоловіка вона пов'язує з тим, що він відійшов від свого звичного життя, намагаючись стати шляхтичем. Звичайно, пані Журден має рацію у тому, що поведінка її чоловіка принижує поважну людину, не лише робить пана Журдена посміховиськом, а, найголовніше, майже повністю позбавляє його притаманного цій людині здорового глузду.

Дворянство у комедії представлене двома персонажами – граф Дорант і маркіза Дорімена. Вони мають шляхетне походження, вишукані манери, але при цьому – авантюристи і шахраї, заради грошей готові на будь-яку підлість. Дорант боязкий і позбавлений тих благородних якостей, якими повинен володіти дворянин.

Дочка Журдена Люсіль і її наречений Клеонт – люди нового покоління. Люсіль отримала гарне виховання, вона любить Клеонта за його чесноти. Клеонт шляхетний не за походженням, а за своєю вдачею. Він чесний, правдивий, люблячий, діяльний, справедливий. В образі Клеонта втілився ідеал класицизму: шляхетна людина, яка керується розумом та іншими чеснотами.

Покоївка Ніколь і слуга Ков'єль. Ніколь служить у Журденів, Ковєль – у Клеонта. Дівчина і хлопець кохають одне одного і планують одружитися. Обидва розумні, Ніколь часто сміється з пана Журдена, бо розуміє безглуздість його дій. Ков'єль придумує обдурити пана Журдена так, щоб той віддав Люсіль за Клеонта.