Айзек Азімов — Фах (характеристика та аналіз героїв твору)

Джордж Плейтен, Хейлі Омейні, лікар Зекері Антонеллі, Сем Елленфорд, Арманд Тревіліян, Ладислас Інженеску.

Джордж. Головний герой твору Джордж Плейтен був звичайним землянином, але вже з дитинства виявляв інтерес до навчання, учився думати. Його вміння робити власні висновки виявилося вже під час Дня читання. Це вважалося "відхиленням" від усталеного порядку. Пізніше, у день Освіти, Джордж довів, що вміє не лише мислити, а й здобувати знання, шукати відповіді на нерозв'язані питання. Через цей "недолік" у мозку Джорджа помістили так званий "інтернат для недоумків". У такий жорстокий спосіб у державі майбутнього виявляли справжні таланти. Визнання того, що він не такий, як усі, не придатний до освіти, ледь не вбила Джорджа, але він вистояв у випробуваннях. Творчість, жага знань, прагнення мислити не дали йому загинути. Джордж почав читати й за допомогою книжок не лише здобував знання, а ще й пізнавав себе, учився узагальнювати, систематизувати, робити висновки, бути вільним у своїх думках.

Джордж Плейтен залишив інтернат, відчувши в собі достатньо сил довести, що він не "нездара", а, навпаки, здатний до плідної діяльності в ім'я суспільства. Хлопець довів, що може мислити глобально, з перспективою.

Портретна характеристика. "У вісімнадцять років Джордж став смуглявим юнаком середнього зросту, однак завдяки худорлявості здавався вищим, ніж був насправді". "Джордж мав худорляве обличчя, його риси ще більше загострилися майже за півтора року, проведених у Інтернаті. І сам він був худорлявий, та в його синіх очах горів колишній невгамовний вогонь, а розпачливістю, з якою він уп'явся в ковдру, Джордж нагадував зацькованого звіра". "У вісімнадцять років Джордж Плейтен твердо знав, що стане дипломованим програмістом; він прагнув цього, відколи пам'ятав себе.". "Я збирався стати програмістом обчислювальних машин, і я справді можу ним бути, хоч би що вони там казали, посилаючись на дослідження.". "Джордж уже в шістнадцять років вирізнявся практичністю.", тому він підрахував, що: "Планети класу А потребують більше програмістів, ніж можуть дати самі. Це ж бо чиста статистика… А знаєш, скільки дипломованих програмістів беруть на ці планети? Я скажу тобі — всіх до одного!". У день Читання: "Джордж, пригнічений майбутньою величчю Тревіліяна і думкою про власну нікчемність".

Хейлі Омейні, психолог, який насправді не був мешканцем Інтернату, а просто вивчав особистість Джорджа. "Він був нігерієць. Здавалося, його темно-брунатна шкіра й масивні риси обличчя створені для того, щоб виражати тільки спокій…", терплячий і добрий до Джорджа, "Йому вже не менш як тридцять", "Він був майже шість футів заввишки, а в обличчі мав щось від доброго сенбернара".

Тревіліян, друг дитинства Джорджа. У 18 років "кремезний, широкоплечий Тревіліян, нижчий за нього (Джорджа) тільки на дюйм, і досі виглядав справжнім коротуном. Проте за останній рік він став дуже самолюбивим і нікому не дозволяв безкарно називати себе тим прізвиськом. А що власне ім'я подобалося йому ще менше, то його називали просто Тревіліяном або якось скорочено. Аби ще більше підкреслити своє змужніння, він викохував баки і щетинисті вусики". "Тема вибору фаху завжди була предметом суперечок між Джорджем і коротуном Тревіліяном. Як усі найщиріші друзі, вони сперечалися до нестями, всіляко підсиджуючи один одного, і зрештою кожен залишався при своєму". "Річ у тім, що Тревіліянів батько, дипломований металург, свого часу працював на одній з далеких планет. Дід його теж був дипломованим металургом. Природно, що сам коротун, не вагаючись, обрав собі цей фах. Тревіліян вважав, що їхня сім'я володіє майже незаперечним правом на професію металурга. Він був цілковито переконаний, що решта фахів не дуже-то й респектабельні.". У день Читання: "Тревіліян, який мешкав поруч, був ще по-дитячому кучматий. Від маленьких бачків і негустих рудих вусів, що виростуть у нього, тільки-но дозволить природа, його відокремлювало багато років"

Пітер, батько Джорджа. "Плейтен-старший був дипломований трубоукладач і, працюючи на Землі, завжди цього соромився, хоча для всіх було очевидно, що більша частина кожного покоління неминуче повинна залишитися на рідній планеті.", "Він бачив, як і всі довкола, що Джордж має неабиякі здібності й кмітливий розум. А це безумовно певний знак, що його чекає блискуче майбутнє, тим більше, що він єдина дитина в сім'ї. Якщо Джордж не потрапить на іншу планету, то його батькам доведеться покладати всі свої сподівання на онуків. А коли вони ще будуть?!". Його дружина Емі, матір Джорджа, була дипломованим спеціалістом з домашнього господарства.

Батько Тревіліяна. "Тревіліян-старший майже сім років був за металурга на Діпорії, ось чому, вийшовши на пенсію і повернувшись на Землю, він мав вищий соціальний статус за своїх сусідів. Взагалі повернення на Землю не заохочувалося через її перенаселення, але декому щастило повернутися. Насамперед, життя на Землі було дешеве, і пенсія — мізерна в умовах Діпорії — тут мала солідний вигляд. Крім того, декому надто приємно хизуватися своїми успіхами саме перед давніми друзями, а не перед рештою світу. Своє повернення Тревіліян-старший обґрунтовував ще й іншим: якби він залишився на Діпорії, то довелося б там залишитися і його дітям, а це, своєю чергою, не давало б їм шансів згодом потрапити в інші світи, навіть у Новію, бо Діпорія мала зв'язок тільки з Землею."

Лікар Зекері. "У цього ніс був картоплиною, волосся рідке, підборіддя помережане складками, наче він раніше був товстун, а тоді зненацька схуд.", "Він, не кліпаючи, як сова, роздивлявся світлі маленькі клаптики плівки."

Новіанин. "Він був смуглявий, темне волосся хвилею — гладенько зачесане з чола назад. Мав тонкі чорні вуса і клинцювату борідку, яка вкривала лише одну половину обличчя. Зате друга була гладенькою, наче з неї назавжди видалили рослинність".