Микола Гоголь — Ніч перед Різдвом (аналіз, паспорт твору)

Жанр. Повість.

Час створення. 1831 рік.

Автор. Микола Гоголь (1809-1852) – російський письменник українського походження.

Тема. Зображення всіляких див, які відбуваються в українському селі напередодні великого свята.

Ідея. Утвердження думки про те, що добро завжди переможе зло; уславлення сміливості, винахідливості, розуму, чесності.

Проблеми. Добро і зло; кохання; щастя і перешкоди на його шляху; взаємність у стосунках.

Композиція і сюжет твору

Повість "Ніч перед Різдвом" входить до збірки "Вечори на хуторі біля Диканьки". У сюжеті "Ночі перед Різдвом" переплітаються три лінії: перша – лінія чорта, друга – лінія залицяльників Солохи, третя – лінія Вакули й Оксани. А об'єднує їх образ чорта, який поволі перетворюється на "чарівного помічника" коваля. У цьому і полягає своєрідність сюжету, який умовно можна розділити на декілька міні-сюжетів і кожен з них розглядати окремо, не забуваючи, проте, що вони переплітаються і взаємодоповнюють один одного.

Сюжет твору розгортається в селі Диканька. Ніким не помічені, в небі кружляють відьма і чорт, які крадуть зірки і місяць. Чорт хоче створити темряву, щоб утримати вдома багатого козака Чуба, запрошеного до дяка на кутю. Адже коли Чуб буде вдома, до його дочки Оксани не прийде Вакула – коваль, якого найбільше ненавидів чорт за намальовану Вакулою картину Страшного суду, що знаходилася в церкві. Чуб із кумом все таки вирішують йти до дяка, не зважаючи на темряву. Оксана залишається сама, і до неї приходить коваль Вакула. Вередлива дівчина насміхається з нього. У двері стукає Чуб, який збився з дороги і загубив кума. Почувши голос Вакули, Чуб вирішує, що переплутав хати (бо ж Вакула не міг бути в його хаті) і вдає, що прийшов колядувати. Вакула виштовхує Чуба, і той вирішує йти до Солохи, матері Вакули, яка і була тією відьмою, що крала зірки. До Оксани приходять її подруги, і дівчина гордо заявляє, що вийде заміж за Вакулу, якщо той принесе їй черевички, які носить сама цариця. У цей час чорт залицяється до Солохи. Раптом в двері стукає голова, який теж був запрошений до дяка на кутю, але вирішив піти до Солохи. Чорт залазить в мішок, покинутий серед хати Вакулою, згодом в інший мішок лізе голова, бо до Солохи приходить дяк. Та і дякові доводиться лізти в мішок, бо приходить Чуб. Коли до Солохи приходить ще й козак Свербигуз, вона виводить його надвір, бо додому саме повернувся її син Вакула. Коваль забирає мішки, пояснюючи собі їх тяжкість своїм пригніченим станом після зустрічі з Оксаною. У натовпі колядників Вакула знов зустрічає Оксану, яка запитує, чи вже дістав черевики і кепкує з нього. З горя Вакула вирішує втопитися, кидає всі мішки, крім найлегшого, з чортом, і тікає. Трохи заспокоївшись, Вакула йде просити допомоги у запорожця Пузатого Пацюка, який натякає, що коваль носить чорта за плечима. Згодом чорт вискакує з мішка і, сівши на шию коваля, обіцяє йому цієї ж ночі Оксану. Хитрий коваль, вхопивши чорта за хвіст і погрожуючи його перехрестити, наказує летіти в Петербург, просто до цариці. Опинившись в Петербурзі, коваль приходить до запорожців, з якими познайомився восени, коли вони проїжджали через Диканьку. За допомогою чорта він домагається, щоб його взяли на прийом до цариці. Коваль опиняється перед царицею і просить у неї царських черевичків. Зворушена такою простодушністю, Катерина дарує Вакулі черевички. У селі в цей час диканські баби сперечаються, яким саме чином наклав на себе руки Вакула. Ці пересуди бентежать Оксану, вона всю ніч не може заснути, а зранку розуміє, що кохає Вакулу. Повернувшись додому, коваль виймає зі скрині нові шапку й пояс і відправляється до Чуба з проханням віддати за нього Оксану. Чуб дає згоду, а Оксана говорить, що їй і не потрібні черевички. Повість закінчується щасливою картиною: Оксана уже народила немовля, у них з чоловіком гарна хата, а Вакула намалював у церкві ще одного чорта, такого страшного, що всі плювали, коли проходили повз.

Експозиція. Настає Святвечір. Відьма і чорт крадуть на небі зірки і місяць. Чорт хоче нашкодити ковалю Вакулі, який закоханий у красуню Оксану, дочку козака Чуба. За старого Чуба мріє вийти заміж Солоха-відьма, матір Вакули. Вакула приходить до Оксани, поки нема її батька, але вередлива дівчина глузує над закоханим ковалем.

Зав'язка. Колядники сходяться в Чубовій хаті, і Оксана говорить Вакулі, що вийде за нього лише тоді, коли він принесе їй черевички, які носить цариця.

Розвиток дії. До Солохи приходять по черзі чорт, голова, дяк і Чуб, яких вона ховає один від одного в мішки. Засмучений Вакула приходить додому і вирішує винести мішки до кузні. На вулиці Оксана ще раз нагадує йому про черевички, і коваль, засмутившись і розчарувавшись, вирішує втопитися. Він прощається з усіма, бере найлегший мішок, у якому сидить чорт, але, наостанок, вирішує попросити допомоги у Пузатого Пацюка. Осідлавши чорта, Вакула вирушає у Петербург, де з допомогою знайомих запорожців здобуває царицині черевички.

Кульмінація. Наступного дня Вакула, взявши черевички і подарунки для Чуба, просить у козака Оксаниної руки. Батько і дочка дають згоду.

Розв'язка. Щасливе життя Вакули і Оксани, у них народилося немовлятко, а Вакула пофарбував задарма увесь лівий крилас церкви і намалював чорта в пеклі, такого гидкого, що всі плювали, коли проходили повз нього.