Літературний рід:
лірика
Жанр:
ода
Напрям, течія:
класицизм (антична література)
Віршовий розмір:
грецькі еолійські строфи (в оригіналі — сапфічна строфа); у перекладах — силабічно-тонічні форми
Римування:
у перекладах — перехресне та суміжне, залежно від адаптації (оригінал античний — без римування)
Строфа:
чотиривірші (в перекладах — катрени)
Тема
Увічнення поета через його творчість, що переважає земну славу і матеріальні пам'ятники.
Ідея
Поезія долає смерть і руйнування часу; справжня безсмертність — у мистецтві та слові.
Провідний мотив
Творчість як джерело безсмертя митця; усвідомлення своєї ролі як новатора, що переніс грецькі поетичні форми на римський ґрунт.
Художні засоби, стилістичні фігури
- Метафора: "пам'ятник стоїть триваліший від міді" (поезія як духовний монумент).
- Гіпербола: "вищий від пірамід" — перебільшення, що підкреслює вічність слова.
- Анафора: повтор "дав я… дав я…" (в оригіналі).
- Антитеза: протиставлення тлінності матеріального й вічності духовного.
- Персоніфікація: час і стихії, які "не зітруть" пам'яті про поета.
- Алітерація й асонанс: підсилюють урочистість звучання.
Образи та символи
- Пам'ятник — символ поезії, що переживає автора.
- Мельпомена (муза трагедії) — уособлення поетичного натхнення.
- Лавровий вінець — знак визнання, перемоги, безсмертя.
- Природні стихії (дощ, буря, час) — сили руйнування, які не можуть знищити слово.
Примітки та контекст
Горацій усвідомлює себе новатором: він "поклав на італійську міру еллінський спів" — запровадив у латинську поезію грецькі строфи (Алкей, Сапфо).
Це програмний текст для всієї європейської літератури, що започатковує традицію "пам'ятника поетові" (згодом наслідували Державін "Я пам'ятник собі воздвиг нерукотворний" та Пушкін).
Порівняння перекладів
| Елемент | М. Зеров | А. Содомора |
|---|---|---|
| Образність | Лаконічний, чіткий стиль, тяжіє до інтелектуальної ясності ("мій пам'ятник стоїть триваліший від міді") | Ближчий до оригіналу, витримує плавність античного вірша ("звів я пам'ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка") |
| Лексика | Використовує зрозумілі, дещо модернізовані слова ("чоло моє звінчай") | Архаїзує, надає "класичної" тональності ("лавром сонячних Дельф нині й моє чоло") |
| Стиль | Інтелектуально-раціоналістичний, із вкрапленням приміток для пояснення | Мелодійно-урочистий, "співучий", ближчий до латинського оригіналу |
| Акценти | Робить наголос на величі здобутків і громадському визнанні | Підкреслює вічність мистецтва і сакральність поезії |
| Загальне враження | Переклад-"трактат": строгий, ясний, академічний | Переклад-"пісня": співучий, образний, наближений до античного звучання |