Літературна енциклопедія

Природність і краса звучання окремих мовних елементів — звуків, звукосполучень, слів та цілих речень — в художньому творі, зокрема у віршах. Звучання слова — один із допоміжних засобів підсилення виразності й емоційного забарвлення мови художнього твору. Цій меті служать алітерації, асонанси, звукові повтори різних видів, звуконаслідування, рими та ін., а також уникнення важких для вимови чи неприємних для слуху сполучень звуків у фразі...

Течія в літературі, що сформувалася в Європі у 1930—40 pp., а найбільшого розвитку досягла в 1950— 60 pp. Джерела екзистенціалізму містилися в працях філософа XIX ст. С. К'єркеґора.

У XX ст. екзистенціалізм розвивався в працях німецьких (М. Гайдеггер, К. Ясперс) та французьких (Г. Марсель, А. Камю, Ж.-П. Сартр) філософів та письменників.

Основним положенням екзистенціалізму є постулат: екзистенція (існування) передує есенції (сутності)...

Сюжетно-композиційна частина художнього твору, яка знайомить читача з його головними персонажами, конфліктами, проблемами, обставинами дії.

Літературно-мистецький напрям, для якого характерні посилена увага до внутрішнього світу людини, наголошення на авторському світосприйнятті, нервова збудженість та фрагментарність оповіді, застосування символів, гротеску, поєднання протилежного тощо.

Напрям, назва якого походить від французького ixpressio (вираження). Як і імпресіонізм, постав у творчості західноєвропейських художників (В. Ван Гог, Е. Мунк, П. Сезанн, П. Гоген, А. Матісс та ін.). Згодом експресіоністичний стиль засвоює німецька література (С. Георге, Г. Тракль, Ф. Кафка, Б...

Один із жанрів лірики медитативного, меланхолійного, почасти журливого змісту (наприклад, "Думи мої..." Т. Шевченка).

Жанр сатиричної поезії дотепного, дошкульного змісту з несподіваною кінцівкою (пуантом).

Напис (часто цитата), який вміщується автором перед текстом твору або його частиною. Епіграф передає основну ідею, настрій або колізію твору, задає тон.

Невеликий уривок, фрагмент, відносне завершена та самостійна частина художнього твору, що зображує одну з подій або важливий у долі персонажа момент.

Заключна частина твору, у якій розповідається про долю героїв після розв'язки.

Образне означення, влучна характеристика особи, предмета або явища, яка підкреслює їх суттєву ознаку, дає ідейно-емоційну оцінку: сонце золоте; ясні зорі; тихі води.