Завантаження

От біда! Людські діти купаються аж ген серед річки, а Славко сам-самісінький бовтається при березі, там, де жабі по коліна.
Пряжить полудневе сонце, тепла шовкова вода лащиться до нього, манить у прозору глибочінь, однак Славко не піддається звабі. Бо плавати не вміє.
У тому селі, де він жив раніше, не було ні річки, ні ставка, того й плавець із Славка ніякий. Ходить на руках по дну, на мілині, а ногами вибовтує так, що бризки летять аж на берег. Йому й від того втіха. Тільки заздрісно трохи...