Завантаження
Дмитро Головко, "Сивко"
Хлопці з мамою вийшли з вагона електрички. Перон був безлюдний, тільки у затінку невисоких акацій стояла підвода. Сивий коник перебирав залишки прив'ялої трави, вибрязкував збруєю. Побачивши незнайомих людей, він підвів голову, вдарив копитом і нетерпляче заіржав.
— Та йду вже, йду,— почулося з-за пристанційного будиночка.— Дочекалися!
Хлопці зирк — до них, як журавель, простував височенний дядько Микола і, замість привітання, басив весело:
— Он ви вже які! Нівроку!..