Завантаження
Лариса Письменна, "Телефон"
Тато повів Славка в кіно. Які там показували мультики! Вони з татом обоє сміялися, не знати навіть — хто голосніше.
Додому поверталися тролейбусом. Було дуже тісно, але Славко таки проштовхався до переднього сидіння й сів. Він знав, що там місця для старих та малих. Тато ж лишився десь посеред вагона, поміж людей.
Біля Славка стояла жінка. Вона була ні стара, ні мала, просто якась дуже сумна. І бліда-бліда.
— Поступися місцем, — шепнула бабуся, що сиділа поряд.
— Я — малий, — відказав Славко...