Завантаження
Олександр Мінович, "Армія моя"
(нє… нє… не моя, а савєцкая…)
– Сину, тебе в армію забирають, – мати подала мені тремтячими руками повістку з військкомату.
Я зрозумів, що радянська армія мене таки знайшла, хоч і з невеликим запізненням, бо всі мої давно вже служать. Усвідомив, що армія не може без мене, і тепер тільки я її спасу.
– Ма, не треба так перейматися, не на війну ж іду. Всі йдуть і повертаються, то й я повернуся, – кажу до матері, побачивши сльози в кутках її очей.
– На коли там? – питаю. – На 29?....