Завантаження

Уранці я прокинувся від легенького сіпка.
При тьмяному світлі каганчика побачив, що наді мною схилився батько. Уже поголений, умитий.
— Слухай, давай-но з'їздимо до Києва!
Мене мовби хто виштовхнув з ліжка.
— Давай!
Я ще жодного разу не був у Києві, хоча батько з матір'ю двічі їздили. Як не просився, не брали з собою. Мовляв, поїзди нині такі повільні, ходять рідко (діялося це по війні), дме у всі дірки, а ти ще малий… Тепер же батько сам запрошував...