Завантаження

Був собі заєць у лісі. Влітку було йому добре, а взимку погано – доводилось до села ходити, на току овес красти. Приходить він якось на тік, а тут уже зайців цілий табун.
От він почав перед ними вихвалятись:
– У мене не вуса, а вусища, не лапи, а лапища, не зуби, а зубища – я нікого не боюсь!
Зайці й розповіли тітці вороні про цього хвалька. Тітка ворона пішла хвалька шукати та й знайшла його під кущем. Побачив її заєць, злякався:
– Тітонько вороно, я більше не хвалитимусь!
– А як ти хвалився?..