В неділю раненько
Кувала зозуля
В саду жалібненько.
Ой то ж не зозуля,
То рідная мати.
Вона провожає
Синочка в солдати.
Іди, іди, синку,
Іди, не барися,
Через два годочки
Додому вернися.
Ой рад би я, мамо,
Додому вернуться
Та тії ворони
В воротях спіткнуться.
Не плач, моя мамо,
В тугу не давайся,
За граті ворони,
Назад повертайся.
В суботу пізненько,
В неділю раненько
Кувала зозуля
В саду жалібненько.