Завантаження
Маріанна Кіяновська, "Все марно, все пiзно..."
Все марно, все пiзно — i яблуня теж вiдцвiте
Очима своїми, що вмiють побачити вiчне.
В садах передбачень згорає гiлля золоте
Надривний мiй голос безжальний, як струм електричний.
Усе проминуло — i тiло м'якiше, як вiск,
З якого лiпила усесвiт для бджiл i для квiтiв...