Завантаження
Олег Паламарчук, "Вдячність жебрака"
Жили по сусідству два господарі: один такий скупий, що взимку снігу не випросиш, а другий — добра душа, якщо не грішми, то хоч ласкавим словом допоможе.
Якось до садиби скупого господаря навідався жебрак. Звісно, звідти старця спровадили:
— Іди собі, чоловіче, з Богом, на вас усіх хліба не настачиш!
Жебрак розгнівався і послав на їхні голови тяжкі прокльони.
У садибі доброго йому поспівчували, дали шматок хліба. Старець подякував і пообіцяв молитися Богові за усю родину...