Завантажити книгу в авторській редакції
"У затишку Ангелів" – четверта поетична збірка Галини Олійник. З перших сторінок, ніжним весняним відлунням, її рядки закликають поринути у світ глибоких людських почуттів та неповторної земної краси. Подих лісових галявин, чари лугових царин, злеліяний синьою хвилею берег, солодкий шепіт степів теплою непримітною стежкою ведуть туди, де ніколи не гасне сонце родинного затишку, любов і вдячність.
У кожного з нас є місце сили... Узлісся, берег річки, квітучий луг, ковиловий степ, узгір'я,
а можливо тиха стежка, що нашіптує таємниці давнього парку. У мене таких місць декілька – і кожне на мене чекає, плекаючи свою мудрість і тиху красу… І я щоразу приходжу – помилуватися, послухати подих вітру серед трави, духмяну радість квітів, шепіт кожної гілки, цілюще мовчання схилу і благословення стежки… Забути про все і просто побути в затишку живого зеленого храму, де небеса здаються ближчими, мрії здійсненними,
а життя таким прекрасним… Відчути своє високе покликання і безмежну вдячність Богу за всіх його Ангелів і можливість бути на рідній землі.
Планета світла
Поетом бути – Божий дар,
А чистий аркуш – то вівтар.
Лелеки
Дивіться також
- Галина Олійник — Лірика в серпанку (збірка)
- Галина Олійник — Золотий світанок (збірка)
- Галина Олійник — Світ душі (збірка)
- Ще 6 творів →
Принесли довгождану весну,
І згадалося миле й далеке –
Дивне небо з дитячого сну.
В тому сні безтурботно кружляли
Ми з тобою, як ці журавлі...
Все зростали, жили і не знали...
Адже рай – він на рідній землі.
Повернулись додому лелеки,
Вдячно сонцю курличуть вгорі…
Й на душі так весняно, так легко,
Як в далекому сні на зорі.
15.03.25
***
Як гарно, Господи
Як гарно, Господи... Як гарно!
І дивні обрії й поля,
Ріка нестримна і земля,
Що розіслала мрії-барви.
На схилах тихих, наче варта,
Стрункі тополі і дуби, –
Під небом синім і відрадним
Безмовно каже все: "Люби…"
04.06.19
***
Це щастя – іти по землі
І відчувати її…
А небо безкрає, і журавлі –
Кружляють щасливі такі.
Думки віддзеркалює тиха ріка –
Сонце на хвилі гойда –
Тече і не злічує літ...
Ну як не любити цей світ?
19.08.23
Весняна душа
І знов торкнулася весна
Душі жіночої привітно,
Щоби вона одвічно квітла,
Щоби несла крізь ночі світло,
Любила, мріяла – жила.
І хоч гримить іще війна –
Виття сирен, тривог примари
Й лякають небо чорні хмари –
Душа в сльозах ховає чари
І вірно жде біля вікна.
19.02.23
* * *
Вода бринить, вода співа,
Природа тихо ожива.
Розвіявся зимовий сон,
Пташки щебечуть в унісон,
І знов надіється душа –
Весна прийшла.
25.01.19
Весна, мій милий краю
Весна… Весна, мій милий краю!
Відлуння щастя на добро.
Жадана мить на струнах грає,
І їй всміхається Дніпро.
– Дивись… Дивись, і небокраї,
І сонце в росах-кришталю…
І солов'їних дум прелюд…
І все радіє, розквітає…
Весна… Весна, мій милий краю!
04.02.19
Шпаки прилетіли
Шпаки прилетіли, їх чути до ночі…
Щасніє піснями розбурхане місто.
Мрійливі дерева й закохані очі,
І проліски в скверах синіють врочисто.
Нашіптують вірші акації любо,
Стежками блукає симфонія кроків…
І тепло на серці, й духмяно усюди…
А щастя шпаків лине містом широким.
Усе прокидається… Ніжно, пророче
Дніпро несе хвилі, наспівує плинно…
І небо казкове… і радість дівоча…
Яка ж ти прекрасна, моя Україно!
07.03.2020
Березень
В повітрі запахло весною,
На гілці синиця дзвенить.
Хизується липа корою,
Упершись чолом у блакить.
Розказує сон, як уміє,
Про квіти, струмки і тепло.
Що скоро побачим зело,
Хоч сніг ще біліє… біліє…
22.03.18
Землі
Ти і вночі така нова –
Весняна, щедра, незрадлива…
І горицвіт, і сон-трава
Тобі шепочуть: "Диво!.. Диво!.."
Духмяні росяні вітри
Дарують теплі серенади,
А небо – мріє, пломенить
І плаче зорями над садом.
Ліси, озера і поля,
Луги розмарені, квітчасті…
Плането Земле, ти – Життя…
Одвічна Матір, вірне щастя!
18.03.18
Весняна моя Україна
У тиші щасливій нічка скресає…
Настала весна і прокинулись віти…
І сон відлітає, і все оживає…
І сонце яскраво сходить над світом.
І кожна пелюстка, і кожен листочок –
Усе розпускається, як і повинно.
А вітер у кронах шепоче, шепоче
Куплети любові – тобі, Україно!
І знову на вежі озвались лелеки…
І весело дощик пробігся по стріхах,
І грім покотився далеко-далеко
Плекаючи радість, даруючи втіху.
І щиро, і глибоко, наче людина,
Радіє земля, обігрівши зернину.
І подих надії над обрієм лине
Щасливої доні, щасливого сина.
Розтала веселка. І так непомітно
Закоханий вечір заглянув у вікна…
І зорі…, і місяць засяяв чарівно…
І сон, наче котик, муркоче привітно.
І кожна пелюстка, і кожен листочок,
І зоряне небо, і мрії пташині –
Усе зачаїлось… А серце не хоче –
Йому не до сну… Бо весна в Україні!
08.01.20
***
Небесний дотик весни
І знову весна розбудила природу,
Торкнулась дерев, розбурхала воду,
В дібровах небесні розсипала квіти,
І надихнула теплом все на світі.
Птахи повернулись з далекого краю,
До рідних просторів – кращих від раю!
Земля торжествує під небом щасливим –
Таким глибочезним і вічно-красивим.
03.02.20
* * *
Усе оживає – ріка, береги…
Із теплих країв повертають птахи,
Щасливо під сонцем зітхають поля –
Стрічає весну українська земля.
Радіють весні і дерева, і квіти,
І вірять, і мріють дорослі і діти.
12.02.23
Весняне серце
Неначе небо, проліски розквітли…
І на душі зробилося так світло,
І кожна брунька зберігає диво,
І таємниці всі – для нас щасливих…
І почуття в гармонії з думками,
І сонце, Бог й ласкава доля з нами...
І мріється… і віриться… Здається,
Я назавжди́ в твоїм веснянім серці.
11.02.24
* * *
Відрадно і весняно скрізь,
На струнах сонця тихо грає ліс,
Край неба лине клекіт журавля.
Де пелюстки барвінок розправля,
Весні зозуля довгий вік кує…
І я щаслива, що на світі є.
10.05.23
Диваки
І ніч змінила день, як завжди.
Єство втомилось, а не спить –
На світі цім шукає правди…
А шлях чумацький аж горить…
Яка безмежна геніальність!..
Які ж прекрасні ці зірки!..
На тлі нічному – сум і радість,
Любов, довірливість і слабкість…
І Бог – на відстані руки.
04.11.16
Рiднi душi
Поміж нами відстань,
Поміж нами грози,
І надій намисто,
І самотні сльози.
Ми – ніде і всюди
Поряд раз у раз –
Хоч між нами люди,
Хоч між нами час.
02.10.21
Я знову навчилась лiтати
А знаєш, я знову навчилась літати.
І крила мої… їх тепер не зламати.
Вони такі сильні, легкі і великі
Майстерно здіймають над часом безликим.
Час змінює все, розкриваючи сутність.
І марно маскується дурість під мудрість,
Потворність, брехня виступають за правду,
Й під словом "люблю" причаїлися зради.
І там, де війна… де межа-попелище,
Розхристані душі до ангелів ближче,
І людяність, щирість, і рідне вікно
Над всім, що так тягне Людину на дно.
21.09.24
Наодинцi з Богом
І вкотре я Тебе прошу…
І сподіваюся, і вірю.
Дивлюсь у неба очі щирі,
Неначе крапелька дощу.
…І чую дороге тепло
Між тим, що буде і було.
21.04.17
Планета Свiтла
Суєти коловерть не спинити…
Хибна думка – блукати у снах…
Я змогла, я навчилась терпіти –
Кожен день, кожну мить –
Просто так…
Нащо Бога щоразу питати,
Ігноруючи видимий знак?!
Я змогла, я навчилась прощати –
Кожен день, кожну мить –
Просто так…
Я живу… Як в цім світі не жити?!
І хоч часом виснажує шлях…
Я змогла, я навчилась любити –
Кожен день, кожну мить –
Просто так…
Не боюся у хмарах творити,
Не соромлюсь ображень зівак…
Я змогла, я навчилась цінити –
Кожен день, кожну мить –
Просто так…
Я відкрила планету Людину –
Дивовижну зорю у житах.
Все для неї: ліси і долини,
Океану прибій, неба птах…
Кожен день, кожна мить –
Просто так…
07.11.16
Ангели дитинства
У саду зійшла несміло зірка промениста.
Її сяйво захищають Ангели дитинства,
Укривають крилами від вітрів шалених,
Від корисливих очей і дощів численних.
Веселкові перші мрії й казку на світанні
Навівають в теплій тиші Ангели старанні,
І маленька зірка-диво в таїні зростає,
І що сяятиме завше, поки що не знає.
І на тлі дитячих кроків, і у хвилі юні,
В розмаїтті днів святкових і похмурі будні –
Все життя оберігають, ніби ненавмисно,
Душу щиру, що є скарбом Ангелів дитинства.
Бачать Ангели дитинства, що не бачать люди:
Чим наповнена душа?... І, що завтра буде?
І якщо життєвий шлях непростий, тернистий…
Вони небо до землі нахиляють низько.
13.04.26
Спiшу до лiсу
Спішу до лісу… Поспішаю знов
В зелену таїну живого храму,
Де кожна брунька дихає теплом
І квіточка милує пелюстками.
І пахощі, і мудрість, і краса…
Пташині співи і снага дубова.
Вгорі прослались дивні небеса,
Внизу – душа вирує проліскова.
Узлісся сині – в пролісках стежки,
Немов з казок повалені колоди…
Зігрілися на сонечку жуки…
І я – в обіймах рідної природи.
Спішу до лісу… Поспішаю знов
В зелену таїну живого храму…
Як кожна брунька дихає теплом!
Й маленька квітка тішить пелюстками.
07.04.19
В маминiм саду
Пахнуть яблука і м'ята
В літнім маминім саду.
І щаслива, і багата
З повним фартухом іду.
Безтурботно наді мною
Розмовляють ластівки
На своїй пташиній мові
Про життя і про зірки.
І так радісно, і легко
У промінні золотім
Доторкнутись снів далеких
Теплим подихом своїм.
12.07.25
Мамi
І знов казковий догорає день,
І ніч у небі розсипає зорі…
І час заснув, як зморений олень,
І зорепад пригаданих історій.
За вікнами дерева ніжно сплять,
Легенько скла торкаються гілками…
І їм не треба думати-гадать,
Що я удома – вдома біля мами.
Вікно… зірки… Й летить моя душа
Туди, де мрії срібно зачаїлись…
Бо пригорнулась я, немов пташа,
До мами, яка знов мені наснилась.
23.12.19
Вечорове зiзнання
Схилилось вечорове сонце,
Заглянуло в моє віконце,
Всміхнулось красно на прощання,
І я зізналась у коханні
До його променів звабливих,
І до стежок моїх щасливих,
До звуків в запашній імлі,
До цвіту рідної землі.
14.06.25
Стежка рiдного дому
Скільки в світі шляхів,
та ми всі неодмінно
Пам'ятаємо стежку під небом живу,
Що до рідного дому веде заповітно,
Там де соняхів шепіт голубить траву.
Стежка рідного дому!
Стежка рідного дому!
Її славлять на крилах щасливі птахи.