Чотирьох маленьких видрок,
Всі близнята видренята —
Просто викапана мати.
Видра мати, видра тато,
видренята-потерчата,
Теплі шубки з хутра мають,
І свистять — пісні співають.
А живуть вони в кубельці
У норі, що на озерці,
В заростях попід вербою,
Бавляться між осокою.
У кубельці тепло й сухо,
Молочко мамине дмухать,
Підростають видренята,
І муркочуть на всю хату.
Видра тато, видра мати,
Дуже люблять попірнати,
А близнятам видренятам
Шубки мокрі не до смаку.
Упірнати ще не вміють,
З острахом у воду лізуть,
Мусять вперті боягузи,
Намочити трішки пуза.
Та хвилюються дарма,
Шубка татова суха,
Мати плаває й не сохне,
Шубка у воді не мокне!
Впорались гуртом зі страхом,
Вчотирьох пірнули з татом,
Добре у малят все вийшло,
Упірнули ще раз з писком.
Видра мати, видра тато,
І близнята видренята,
Разом залюбки пірнають,
Ловлять рибку, раків, жабок.
Всі близнята видренята,
Спритні — їх не наздогнати,
Перебралися до річки,
Там полюють серед нічки.
Взимку наче на санчатах,
Бавляться в снігу звірята,
На животиках зі схилу,
Ковзають з всієї сили.
Мені двічі пощастило,
Стріти в парку видру милу,
Видра — рідкість, так і знайте,
Ви її не ображайте!