В якій блукаємо усі до нині.
В якій забули, що таке людина.
Вона не річ і не тварина.
Вона не мішень у історичному тирі.
Вона краса, яка має жити у мирі.
Людина — істота розуму та віри.
В жагі до спокою всі ми щирі.
Даруйте шанс на нові кроки.
Нехай пройдуть війни тієї роки.
Нехай серця знову заспівають.
А люди зі спокоєм у ліжках засинають.
Даруйте життю новому шанс.
Нехай же ті гармати нам являть реверанс.
Нехай пролунають мирні тости.
А ми продовжимо над собою все рости.
Я вірю настане, коли-небудь, ранок.
І сядемо ми за спокійний сніданок.
Без дум про роздори та про той гніт.
І розтане на серці довговічний лід.
Ми знов будемо разом: знову ти і я.
А з нами навколо вся радісна рідня.
Ми прошепочимо — у нас все вийшло.
А позаду залишилось все найгірше.