Що йдуть по душі, наче тяжкі плуги.
Котрі тягарем всім нам слугують.
Котрі з нас завжди так безжально жартують.
Ми їх приймаємо в лоно життя.
Роздумуючи, що ми беремо сміття.
Однак настільки велика спокуса.
Що серце здається ще до укуса.
Ми маємо сили їх відштовхнути.
Та на власному прикладі всіх надихнути.
Нам Господь дарував з першим подихом стійкість.
Щоб ми самі собі зберегли на вік вірність.
Ніщо не повторюється так як гріхи...
Не йди ж ти на всі ті згубні круги.