Двоє котиків веселих добули собі хитро-мудро грудочку сиру. Одбігли з ним подалі й почали радитися, як його краще поділитися. Та ще й поділитися так, щоб не було кривди ні тому, ні тому,– щоб якраз по правді рівнесенько розділити.
Один котик і каже: "Давай поділимо отак, упоперек!" А другий каже: "Ні, розділимо краще вздовж!"
Отак і сперечаються. Коли це біжить лисичка. Побачила вона котиків, угледіла грудочку сиру, зупинилася та й питає:
"А що тут у вас таке? Про що сперечаєтеся?" – "Так і так,– розказують котики,– ось не знаємо, як нам краще поділити грудочку сиру". – "Е,– каже лисичка,– це можна дуже добре зробити! Ось дайте, я вам поділю!"
Котики й оддали їй грудочку сиру, щоб вона розділила. Лисичка переломила грудочку сиру надвоє, а далі й каже: "Ні, оцей шматочок – більший, треба порівняти!"
Та й над'їла один шматочок.
"А тепер,– каже,– оцей більший, треба його трішки підрівняти, щоб по правді було! Не можна ж, щоб которому з вас кривда була!"
І знов над'їла. Та так рівняла,– то той шматочок над'їсть, то той,– поки стало два зовсім маленьких шматочки.
"Ну,– каже лисичка,– оце ж маєте тепер уже зовсім однаковісінькі шматочки, хоч і на важницю покладіть!"– "Ну, добре,– кажуть котики,– але ж ти багато нашого сиру з'їла! За що ти стільки нашого добра взяла?" – "Як за віщо? – одказала лисичка.– А я ж вас поділила!"