Трава ся похилила.
Впав в бою стрілець січовий,
Дівчина затужила.
Впав в бою стрілець січовий,
Дівчина затужила.
А був то хлопець молодий,
Його б лишень кохати.
Він впав, як той сухий листок,
Повік буде лежати.
Він впав, як той сухий листок,
Повік буде лежати.
Летить ворон з чужих сторон
Та й жалібненько кряче:
"Вставай, козаче молодий,
Твоя дівчина плаче!"
"Вставай, козаче молодий,
Твоя дівчина плаче!"
Заплаче мати не одна,
Заплаче й чорнобрива,
Бо не одного козака,
Сира земля накрила.
Бо не одного козака,
Сира земля накрила.
Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила.
Впав в бою стрілець січовий,
Дівчина затужила.
Впав в бою стрілець січовий,
Дівчина затужила.
[i]Довгий час цю пісню вважали народною, але нещодавно етнографи дізналися автора твору. Ним виявився Іван Маркович Витвицький з Івано-Франківщини. /i]