Придбав машину пральну Чоловік
(Купив би чорта з два, якби, признаться,
Не гризла Жінка цілий рік:
"І довго ще мені згинаться,
І довго ще вкорочувать свій вік?!
Мені прання — як шприц під бік!").
Купив. Додому приволік.
"Ге, — дума, — є для Жінки цяця.
Полегшає й мені".
Аж ні.
"Ти знаєш, муже, я пройшла не ті науки,
Я в техніці ні бе, ні ме, ні ані-ні,
А ти механік. От кому і карти в руки.
Та й це нехитра штука:
Сюди ось воду наливай,
Сюди білизну накладай,
Отут вмикай
І все — давай, давай!
А сам лежи собі, немов на дачі,
Пали, дивися телепередачі".
Так легко стало Чоловікові... Хоч плач!
Тепер він зам і нач,
І квач і прач,
І навіть — натирач
(Бо є вже техніка для стелі й для підлоги!).
Засмикавсь неборак, охляв...
І молить бога,
Щоб десь якась учена голова
Не винайшла, бува,
Машини, що жінкам би мила й ноги...
Далася узнаки технічна допомога!