Цю зброю доля дала. Ти
Бажав в цій долі розцвісти,
Своє життя в це упрягти,
Щоб йти до світлої мети.
Це – зброя, але це – й твоє розп'яття.
Діапазон: Месія чи прокляття;
І вийти не дано з діапазону.
Ми – українці! З–під Полин–зорі,
Де двадцять шосте квітня угорі.
Зорі проміння, болісно–байдужі,
Нанизують на себе наші душі.
— Знедолять нас, повірте, не америки,
А, зрошені копійкою, валерики...
— Свої, свої ж — з'їдять, як пес вареники!
Копійка – зброя. При копійці – ти.
Дилема – в ній: линяй або веди!
Народ вже розуміє що за барки
Його беруть політики та банки.
Це – зброя, але це – й твоє розп'яття.
Діапазон: Месія чи прокляття;
І, наче в зоні, ти в діапазоні;
Прокинься – не прикинься! — і в Херсоні!
Вглядися в себе, як у землю бур –
Не каламбур!
Твоя душа – твоя держава –
Ще не іржава?..
10. Вишня на болоті
Як від мети за руку відвели:
— З ним не водіться! Обережно!
У нього думка незалежна!
Душа в копійці-хаті не жила;
Де проститутами душі
Робилися з глашатаїв поети.
Херсонщини болотна сонність
Руйнує душу, топче совість.
Ба! Навіть благісна копійка –
Не допомога, а на рот мій змійка.
— Яке життя твоє, копійко,
Людської совісті злодійко?
— Наскільки розпродажні ми?
В населення народ дебілізує
Я премію отримав. Подали,
Як від мети за руку відвели.
Душа в копійці трохи ожила;
А підійшла душа до джерела,
А рідно-рідно заіскрилась тільки –
Убилася відсутністю копійки.
— Глянь: на болоті вишня розцвіла,
І так воскресно... – На болоті!!!
11. Люди-шлунки
Болото нас засмокче поступово.
Спочатку – слово. Зникне віще слово,
А там, гляди, засмокчеться й душа –
Й не до моралі вже, й не до вірша. Ша!
— Що завтра— Завтра – завтра, їстоньки сьогодні! —
Постали привиди з безодні,
Страшні потвори – люди-шлунки.
І методично – телепузиків повтори –
Вбивають наші душі ці потвори.
Цинізм уже дійшов, дійшов до грації –
Що скажемо на божій атестації?
— Привіт, яничари! На Януса чари
Піддалися, дітки?... А хто ви— А звідки?
— В Херсоні внуки – судді їхні й свідки.
На свій безмежний шлунок
Сопів з усіх форсунок!
Що внукам залишив— Болото!
Душа не вийшла на роботу.
— Сьогодні – це сьогодні: завтра чим засвітить?! —
Чорнобилем душевним час нас мітить…
Яке там завтра – виживи сьогодні! –
Ті ж люди-шлунки, привиди з безодні.
Сюди! –
Копійка шрами залишає – не сліди!
2013, Херсон! –
Який нещадний бездуховності бетон!
Розділ 2:
ПЕРЕД ВІЧНІСТЮ
Вступ-2
Скидайте камуфляж!.. Постануть душі голими:
О боже-господи, оті створіння - ми?!
Препідлі шлунки з думочками хворими
За триста кілометрів від Зими.
Ми вічність нашу диба не поставили.
Ми нашу вічність тим лише прославили,
Що і не думали про неї думать.
На Час кивнем: такий вже, що поробиш…
А ми— Що ми— Піщинки на межі.
Як боляче у вічність йде Чорнобиль?
Сивіє нуль в дозиметрі душі.
– Ми — українці!.. Наші крила…
– Копійка підла заярмила!
– Мізерним душам рідно не зрости!..
Туман Весни шмигнув над долями,
Хитнувся тінню; а хотілося – крильми.
Скидайте камуфляж!.. Постануть душі голими:
О боже-господи, оті створіння – ми —!
Ми вічність нашу диба не поставили.
Майбутнє дивиться очима суму:
Ми нашу вічність тим лише прославили,
Що і не думали про неї думать.
"Як підстелитися?!" — витають мрійки
Рабів копійки.
1.Месія-2
"Если фразу " Будущее делают сегодня!"
сопоставить с тем что творится в области,
да и в стране в целом, то как-то не по себе
становится при мысли: "А что дальше-"
(Херсонська газета "Гривна")
Моє безсоння працюватиме на Завтра,
Від правди невідходячи ні кроку.
Нас оберемками купляє долар-зайда,
Кричать месії в захваті: "Нівроку!"
Я – не Месія; я – Поет:
Душі нестримно-чесний лет
І непродажність – ось портрет.
Майбутнє виставить-таки рахунок:
Не хто, а що стояло за тобою;
Куди завів тебе нікчемний Шлунок,
Оскотинивши Націю собою?!
– Росте на краще наш Херсон…?
Затріпотіла преса в унісон.
– Чи продається: магазини, дачі?..
Невже страшне болото та не бачиш?
Не бачиш: душі пожирає те болото?
З народом і з майбутнім не пробачу,
Месії, вам цю камуфляжну позолоту!
Я – не Месія; я – Поет;
Що хоче тут повірити у Завтра,
Де річпорти Вкраїну продають,
Працюючи на Турцію та Захід.
– Банкіре, якщо зможеш, дорости,
Я підожду; заходьте, друзі!
3.