(ВИСТАВА НА ДВА ТЕАТРИ)
ДІЙОВІ ОСОБИ (ЖИВИЙ ТЕАТР)
ДЯДЬКО КАЗКАР
ПАВЛИК
ТАТКО
МАТИ
ЛЯЛЬКОВИЙ ТЕАТР
БІЛОГОЛОВИЙ СІРНИЧОК
СТАРШИЙ ЧЕРВОНОГОЛОВИЙ СІРНИК
ЧЕРВОНОГОЛОВІ СІРНИКИ (в два голоси)
РУДОГОЛОВІ СІРНИКИ (в два голоси)
ЧОРНОГОЛОВІ СІРНИКИ (в два голоси)
ЖОВТОГОЛОВІ СІРНИКИ (в два голоси)
ЗЕЛЕНОГОЛОВІ СІРНИКИ (в два голоси)
СИНЬОГОЛОВІ СІРНИКИ (в два голоси)
Авансцена. Перед закритою завісою ДЯДЬКО КАЗКАР.
ДЯДЬКО КАЗКАР Добрий день, дітки! Це я, Дядько Казкар, покликав вас на зустріч з казкою. Ні, не з казкою, а з життям, котре освітила своїм світлом казка про Білоголового Сірничка. У сірниковій коробці яких тільки сірників не було: Рудоголові, Червоноголові, Жовто-Зелено— та Синьоголові; а ось з Білоголових – лише один,він. У інші часи на це ніхто, мабуть, і уваги не звернув би: "Подумаєш, сірники як сірники, ну, різнокольорові,ну, подумаєш, буває…" Втім, про все по порядку.
Дивіться також
- Володимир Нагорняк — Чумацький шлях
- Володимир Нагорняк — Півникова наука
- Володимир Нагорняк — …присвіти цим идаропом!..
- Ще 24 твори →
Дія перша:
ЖИВИЙ ТЕАТР. Останні збори перед походом. Ранком у кімнаті Марченків.
ТАТКО (трішечки сердито) Що ви моняєтеся там?! Запізнюємося…
МАТИ І куди це ми запізнюємося, га?! Не обов'язково – автобусом. Якихось п'ять кілометрів – це і для Павлика не відстань. Правда, Па… Лежить!
ПАВЛИК Та встаю, встаю-встаю, уже встав…
ДЯДЬКО КАЗКАР (за сценою) Сім довжелезних днів, увесь тиждень Павлик готувався до походу, кожного дня прокидався раніше п'ятої години ранку, а сьогодні… І це ж треба! Ой, а як спати хочеться, як спати хочеться – як назло.
ТАТКО Пішки?
ПАВЛИК А що це за похід на автобусі? ТАТКО Добре-добре…
ДЯДЬКО КАЗКАР (за сценою) Щодо речей, то два дебелі рюкзаки були набитими доверху ще з учорашнього вечора.
ПАВЛИК А мені що нести?
ТАТКО Твоє завдання: йти за нами і не хникати. Утримаєшся за ведучими…
ДЯДЬКО КАЗКАР (за сценою) …але тут татко, а він у Павлика льотчик, замовк, скоса глянувши на диспетчера (ну і слово – не вимовиш!), тобто на маму.
ПАВЛИК Як це нічого не нести?! Нічого не нести… Хоч сірники візьму! Може згодяться…
ДЯДЬКО КАЗКАР (за сценою) …і дістав з шухляди сірникову коробку… Так-так, саме ту.
ЛЯЛЬКОВИЙ ТЕАТР
Сцена драматичного театру закривається, а коли, через невеличкий проміжок часу, відкривається, то перед глядачами постає Ляльковий Театр. Сірникова коробка з різнокольоровими сірниками. Множинність сірників досягається кількома однокольоровими постатями на одній основі; а голосово – репліками двома артистами в унісон. Монотексти лише в Дядька Казкаря та Білоголового Сірничка.
ДЯДЬКО КАЗКАР (за сценою) …і дістав з шухляди сірникову коробку… Так-так, саме ту.
До Лялькового Театру підходить Дядько Казкар.
ДЯДЬКО КАЗКАР (його слова супроводжуються відеорядом на сцені Лялькового Театру) Коли сонце, добряче натомившись, ішло на відпочинок і наступала безпросвітна ніч, сірники світилися… Сірники світилися!.. Кожний по-своєму: Червоноголові – червоно; Жовтоголові – жовто; Зеленоголові – зелено… Але кращого світла – усіма кольорами райдуги-веселки!!! – як у нашого Білоголового, не було ні в кого. Спочатку жителі сірникової коробки пишалися його красою, ставили в приклад, раділи навіть просто випадковій зустрічі з ним. Спочатку, а потім…
ЧЕРВОНОГОЛОВІ (в унісон) Ми повинні тут верховодити!!!
ЧОРНОГОЛОВІ (в унісон) Ні – ми!!!
РУДОГОЛОВІ (в унісон) Нічо собі! А скільки вас?! Ми, безперечно, ми!!!
ДЯДЬКО КАЗКАР Не на жарт розпалилися Рудоголові, і хоч зараз були готові кинутися в бійку. А що таке – бійка в сірниковій коробці— Вірна погибель! І не одного-двох – усіх, без винятку…
БІЛОГОЛОВИЙ Чудні! Хіба це так важливо?!
ДЯДЬКО КАЗКАР …а засвітився як… Засвітився як!.. Як ніколи!.. Побачили тоді сірники хто перший серед них, по праву – перший!, побачили, але виду не подали. Одні, бо уперті – не захотіли, інші – бо соромно. Зрозуміли, наглядно зрозуміли, що такого світла, як у Білоголового, немає ні в кого з них. Зрозуміли. Але зерно розбрату було вже кинуто… Обступили Білоголового…
ЧЕРВОНОГОЛОВІ ( в унісон) Будь з нами!
ЧОРНОГОЛОВІ (в унісон) Ні, з нами!
РУДОГОЛОВІ ( в унісон) З нами! З нами!
ДЯДЬКО КАЗКАР І знову засвітився наш Білоголовий. Якось небачено по-іншому засвітився. Якось, я сказав би, навіть гнівно. Здалося – ось-ось і загориться…
БІЛОГОЛОВИЙ Буду! Але буду з усіма! І ні з ким – окремо!!!
Білоголовий Сірничок виходить за куліси Лялькового театру.
ДЯДЬКО КАЗКАР Кілька днів була не при собі, гуділа сірникова коробка, як вулик з бджолами перед дощем. Нарешті, начебто, уляглося.
ЧЕРВОНОГОЛОВІ Що він, цей Білоголовий, корчить із себе?!
ЧОРНОГОЛОВІ Ну, світиться, подумаєш… А що нам з того?!
РУДОГОЛОВІ І хай собі світиться! Він нам не указка!
ЗЕЛЕНОГОЛОВІ Та що ви всі на одного накинулися!..
ДЯДЬКО КАЗКАР …намагалися заступитися Зеленоголові. Та куди там?! Пізно. На них цикнули всі разом – і вони замовкли. Були вихованими. І молодими ще. Зеленими.
ЧЕРВОНОГОЛОВІ Ходімо! Поставимо його на місце!
ЧОРНОГОЛОВІ Ходімо! Бач, який…
РУДОГОЛОВІ Ходімо-ходімо!!!
ДЯДЬКО КАЗКАР Різнокольорова демонстрація направилася до квартири Білоголового.
Дія друга: Ляльковий театр, біля котрого Дядько Казкар коментує події.
ДЯДЬКО КАЗКАР Нагрудна кишенька Павлика була мілкою, та й саму сірникову коробку хлопчик ненавмисне привідкрив…
ЗЕЛЕНОГОЛОВІ Дерева, гляньте, як ми!
ЖОВТОГОЛОВІ А, ось же, гляньте! Гляньте наперед – і наш колір знайшовся!
ДЯДЬКО КАЗКАР Побачивши скошене пшеничне поле, заметушилися Жовтоголові.
СИНЬОГОЛОВІ Та..