Він встав і неуважно почав озиратися на всі боки, немов побоюючись бути зганьбленим на очах у всіх відвідувачів.
— Паша!
Тоня різко гукнула його. Він підлетів до неї, немов вітер і заглянув з надією в очі.
— Так, кохана!
— Коробочку забув, Павло батькович.
Паша несподівано нахилився і схопив Тоню за зап'ястя залізною хваткою: — Чуєш, ти, сука продажна, якщо комусь про мене рот відкриєш, я тебе в порошок зітру, повія.
Тоня закінчила свою розповідь і винувато подивилася на Алісу.
— Прости, що вчора відразу не подзвонила. Я навіть не розуміла, як це все переварити. На кисті від цієї сволоти синець залишився.
Вона скривилася і потерла руку. Аліса ж сиділа за столиком без руху, як дружина Лота, яка озирнувшись, перетворилася на соляний стовп. У неї сильно билося серце, вдаряючись об грудну клітку і завдаючи нестерпний біль. Аліса шкодувала себе, їй хотілося ридати і бити посуд, а потім лягти на підлогу і померти.
Дівчина рішуче встала з-за столу і жестом попросила офіціанта принести рахунок.
— Поїхали, люба!
— Куди, Ліска?
— До мене додому. Збирати речі і запитати у Паші, де моя половина грошей за квартиру, яку я оплачувала.
Глава 10
Паша Кучков з подивом виявив, що вмирає. Кров фонтаном била з його горла, він все ще був при свідомості, а вбивця байдуже витирав лезо об кухонний рушник руками в хірургічних рукавичках і терпляче чекав результат своєї швидкої і тихої роботи.
В останні секунди перед очима, немов на прискореному перемотуванні плівки, пройшло все недовге життя Паші Кучкова.
Маленький хлопчик Паша ріс мовчазним і замкнутим. Зараз таких називають інтровертами, а тоді Пашеньку в школі дражнили гальмом і тихонею. Талант до математики і фізики зробив з нього улюбленця всіх вчителів, в тому числі і директора школи. Він перемагав на всіляких конкурсах і олімпіадах і без іспитів вступив після школи в технічний інститут ім. Корольова.
В інституті у Паші з'явилася дівчина, Соня Степанова з сім'ї викладачів. Пара була ідеальною. Студент Кучков, що подає надії, і розумниця Степанова набралися сміливості і вирішили одружитися. Сонечка представила Пашу батькам, які зраділи молодій і серйозній молодій людині. Майбутній тесть пообіцяв домовитися про гарну кімнату в гуртожитку, а мати, змахнувши сльозу, втекла дзвонити родичам.
Наступного дня Паша привів Сонечку знайомити зі своїми батьками. Старші Кучкови сиділи похмуріше хмари, а коли мати почула, що Паша збирається одружитися в найближчому майбутньому, зомліла. Нічого не розуміючий Паша проводив засмучену наречену і повернувся до батьків для серйозної розмови. І мати, скриплячи серцем, розповіла Паші страшну правду.
Виявилося, що справжній батько Паші помер у в'язниці багато років тому в бійці, хтось із зеків встромив йому в гордо заточку по саму рукоятку. У Паші на голові ворушилося волосся він мовчав і слухав, слухав і мовчав. Його посадили за навмисне вбивство власної дочки, Пашиної сестрички, яку брат ніколи не бачив. Мати набрала в груди повітря побільше і зітхнула. Людина, яку Паша все життя вважав своїм батьком взяв його матір за руку і потиснув її, схвально кивнувши.
— Пашенька, коли тобі був рік, твоя сестричка, Лізонька померла. Їй було сім років. Пам'ятаю цей страшний день по хвилинах. Я була на роботі в другу зміну, а моя подруга попросила почергувати за неї в нічну. Думаю, зараз прибіжу додому Лізонька зі школи прийшла, нагодую її і побіжу на нічну зміну. Ти тоді в цілодобових міських ясельках був, я тебе на вихідні забирала. Коли дзвонить мені на прохідну сусідка вся в сльозах, біжи, каже, додому, біда у тебе і трубку кинула. Я додому, не чекаючи автобуса, вдома міліція, батько твій в наручниках сидить, свідчення дає, а кругом кров, як ніби хтось відрами червону фарбу розлив. Немає стільки крові в людині, може звіра якого, думаю вбив, в селі і лисиці, буває, в курник забираються. Я питаю, а міліціонер на мене так страшно коситься, каже, матуся, що ж Ви життя своє з колишнім зеком зв'язали. Я і ахнула.
Виявляється, відсидівший був твій батько, по малолітці загримів, потім грабіж, а слідом вже за вбивство продавщиці сів. Вийшов по УДО за хорошу поведінку і до нас в місто переїхав. Я — сирота, все життя без батька і матері, а тут дорослий Серйозний, відразу заміж покликав, вантажником почав працювати. Мені всі баби нашого району заздрили. А я, дура, вірила. Народила Лізоньку, потім тебе, жили спокійно, особливо коли він не пив, а так бувало і кулаки об мене почухає. Я на роботі поплачу, та вибачу, біжу додому до сім'ї, до чоловіка, до дітей.
Я, Пашенька, міліціонера слухаю, а сама на розбитий телевізор дивлюся, що на підлозі валяється, на який ми з ним два роки збирали. Він у нас вишивкою ручної роботи накритий був, щоб пил не сідав на апарат. Батюшки, думаю, злодія вбив мабуть, добре б просто поранив, а то знову чоловіка в тюрму запроторять. А сама по сторонах дивлюся, де Лізонька, невже зі школи ще не прийшла, або десь в літній кухні ховається. Питаю міліціонера, а Лізоньку, донечку, не бачили дівчинку мою, а міліціонер молоденький був, чутливий. Сльози ковтнув і каже, на швидкій вашу дівчинку відвезли. У лікарню біжіть. Я кричу, мовляв що сталося, що сталося, мовчать всі, як води в рот набрали. Полетіла в лікарню, до лікарів, кажуть, немає більше Вашої Лізоньки, померла від втрати крові, сусідка тривогу забила та занадто пізно.
Мати сперлася на руку Пашиного вітчима і підійшла до крана попити води. Умилася. Помовчала кілька секунд і продовжила далі.
Твій тато, Пашенька, прийшов додому не в настрої, на роботі з кимось посварився, а Лізонька, як на зло, раніше зі школи повернулася. Грала в кімнаті, стрибала з дивана на крісло, не розрахувала стрибок і впала на телевізор. А стара тумбочка на тонких дерев'яних ніжках, візьми і підломись, і телевізор об дерев'яну підлогу вщент. Батько озвірів схопив сокиру і відрубав Лізі ручки по плечі. Сусідка в городі була, чує, татко, залиш ручку, залиш, а потім виття нелюдське. Вона до нас в хвіртку, а в він з сокирою і Ліза лежить без ручок, не кричить вже.
Тебе на півроку в ясла-інтернат забрали, поки я в Божевільному будинку лікувалася. Лікар у мене була золота, витягла мене з того світу, практично без ліків зі мною працювала, все про тебе розповідала, як ти мене, малюк, чекаєш. Завдяки їй, я на ноги встала, тебе забрала, попросила перевести на фабрику в інше місто, там я чоловіка зустріла, він тебе і виховав, як рідного. А батька твого на зоні відразу після суду вбили самі зеки, як дізналися за що його посадили. Кажуть, на суді мужики, наші сусіди, трохи двері суду не знесли, хотіли самосуд влаштувати, щоб він до в'язниці не дожив. Його міліція і від чужих і від своїх вдень і вночі охороняла. Я коли його свідоцтво про смерть в РАГСі отримувала, моя подруга його архівні справи десь знайшла, подзвонила колегам в сусіднє місто. У нього виявляється з дитинства діагноз шизофренія, в школі він по півроку в лікарні лежав. Подруга знайшла і справи його сім'ї, мати у нього померла насильницькою смертю, але у його батька, у твого діда, на момент смерті було алібі, нібито він пив з сусідом. Пізніше сусід-свідок пропав, а його останки знайшли у твого діда в погребі зовсім випадково. Комунальна служба перевіряла газовий лічильник в будинку і звернула увагу на запах з льоху. Діда хотіли посадити, але після медичної експертизи його відправили в божевільню. Я, Пашенька, з цими паперами пішла до свого лікаря-психіатра і чесно їй все розповіла, мовляв так і так, дід і батько у мого Паші – шизофреніки і вбивці. І лікар мені порекомендувала доглядати за тобою, спостерігати, не нервувати. І головне, тобі, Пашенька, не можна мати дітей, тому що ген злочинця повинен обірватися. Він може передаватися через покоління, тому одружуватися і заводити дітей тобі, синку, не можна.
Наступного дня Павло Кучков забрав документи зі свого вищого навчального закладу і взяв квиток на потяг до столиці. Він написав записки Соні і матері. Невдалій нареченій він написав, що полюбив іншу і їде до неї в столицю, нехай Соня його по можливості пробачить, вибачиться за нього перед своїми батьками і забуде назавжди. А матері з вітчимом він написав, що переїжджає до столиці, як знайде роботу і вступить у відповідний за його спеціальністю ВУЗ, відразу подзвонить.
Сильні седативні препарати Паша став приймати майже відразу після переїзду. Що на нього вплинуло більше, він і сам не розумів, чи то страшна правда про своє коріння, чи то страшні нічні кошмари, чи то незрозумілі спалахи гніву, які Паша намагався контролювати, але йому не завжди вдавалося.
Наприклад, колись в школі він забив палицею бродячого кота на пустирі, побоюючись, що кіт терся об його штанину і заразив його лишаями. Пізніше він закрив у туалеті свого однокласника під час чергування після уроків, який дражнив Пашу гальмом, і спокійно пішов додому. Хлопчика, який не повернувся додому, шукали по всьому місту до другої години ночі, поки протверезілий сторож не пішов з обходом і не почув слабкі крики знесиленої дитини, замкненої в туалеті. Хлопчика перевели в іншу школу відразу після лікарні, де він пролежав з нервовим зривом близько тижня.
В інституті у Паші не було ні спалахів гніву, ні кошмарів, ні агресії, Соня чарівним чином стала для Паші центром світобудови і життя. Саме з нею він був щасливий перший і останній раз у своєму житті.
Перебравшись до столиці, Паша вступив заочно до університету, щоб довчитися останній рік, зняв кімнату в гуртожитку і влаштувався нічним адміністратором в комп'ютерний клуб "Матриця". Саме з комп'ютерного клубу у Паші Кучкова почалося нове, таємне життя. Він написав свою першу програму і запустив онлайн лотерею, а потім ця лотерея перетворилася в найбільше онлайн казино. Паша поговорив з господинею комп'ютерного клубу, яка давно не тягнула оренду і мріяла відкрити манікюрний салон. Викупивши обладнання, Павло зареєстрував фірму і переоформив договір оренди. Він зняв вивіску і закрив двері колишнього комп'ютерного клубу для відвідувачів назавжди. Це було його комп'ютерне королівство.
Він встановлював на кожну з машин програми, запускав їх, перезавантажував і тестував. Павло Кучков став справжнім комп'ютерним генієм, на якого працював його вірний, безперебійний, безвідмовний штучний інтелект.