Зруйнувала вража мати Катерина II Запорозьку Січ, Подалися сіромахи-запорожці до бусурманів у прийми. Живуть, мов неприкаяні, на чужій землі, потайки Богові моляться. Сниться їм Україна, сивий Дніпро. Як згадають сердеги батьківщину — дрібними сльозами заплачуть. Поглядають на свого батька, отамана Орлика: тут — недоля, там — неволя. Куди подітися, як жити?
— Піду я до віщунки Синельди, — вирішив отаман. — Яку долю вона нам наворожить, яку пораду дасть?
— За кращу долю треба боротися! — відповіла отаману стара віщунка. — А дам я вам три поради. Порада перша: моя сусідка Лейла мало не щодня свариться то з невісткою, то з сином. А потім скаржиться синові на невістку, невістці — на сина. І у кожного знаходить співчуття, бо в сім'ї між чоловіком та дружиною також не все гаразд.
Зробіть собі висновок: проти нового ворога можна шукати підтримки і у колишніх ворогів.
Порада друга: торік біля Дельтів була велика пожежа, горів ліс. І як, гадаєте, її погасили? Жителі околиці зробили зустрічний вогонь.
Отож, на всяку сваволю чиніть опір. Клин клином вибивають. Лиш у борні можна захиститися.
І третя порада: циган Мілко хрестить своїх дітей тільки у холодній воді. Якось за його відсутності дружина пошкодувала немовля і підігріла купіль. Як дізнався про це циган Мілко — за голову схопився: "Що ти, жінко, наробила? Дитину нашу погубила! Та при циганському кочовому житті воно, запарене, до року не витримає!"
— Дивіться, пам'ятайте! — піднесла вгору палець віщунка Синельда.— Ваші діти — майбутнє ваше. Не "запарюйте" їх!