Фрашка, як і епіграма, найчастіше спирається на парадоксальний дотеп. Коли виходити з того, що епіграма є згустком думки в короткому виразі, а жартівливий вірш (основа фрашки) — є згустком сміховинки, сатири; то форма, котра є їхнім синтезом — це фрашка.
Об'єктом зображення фрашки має бути життєва сценка, що передається крізь призму сміху. Сміх може бути двояким: як той, що викликається комізмом ситуації, та як той, що сатирично викриває негативні риси характеру людей, певних громадянських вад та нездорових суспільних явищ.
Коли шукати паралелі в українській літературі, то спадають на думку епіграми Івана Величковського та співомовки Степана Руданського.
Жанр, як фрашка для дорослих, бере свій початок з XVI століття ("Сад фрашок" Вацлава Потоцького). Фрашки перекладалися на десятки мов світу. В Україні збірник "Польські фрашки" друкувався в перекладах М.Петренка, Д.Білоуса, Л.Череватенка, Д.Павличка та інших видавництвом "Дніпро" в 1990 році. Написання саме українських фрашок (а, тим більше, українських фрашок для дітей) мені невідоме.
СОНЦЕ В КАВУНАХ
СОНЦЕ В КАВУНАХ
Дивіться також
- Володимир Нагорняк — Камо грядеші
- Володимир Нагорняк — Чумацький шлях
- Володимир Нагорняк — Підручник совісті
- Ще 24 твори →
— Мамо-тату, як?
— Синку, це херсонське сонце –
Наше, в кавунах.
ДИНЯ
Придумав я загадку Тані:
"Кавун – господар на баштані,
А хто у нього господиня-"
— Госпо-диня?.. Диня!
АСЯ-ПЕРУКАР
Ася, правда, молодець:
Несе саду гребінець. (Граблі)
ГОЛУБИ ТА ЯКБИ
Гулі-гулі-голуби,
З вами полетіть якби.
РОЗПОВІДАЙТЕ ЯК!
Розкажіть мені толком
Заселять як нитку в голку.
АРИФМЕТИКА
Головою гол забив –
Арифметику любив!
ЗРОЗУМІВ?
Навіщо гребля?.. Для води –
Щоб не текла туди-сюди.
ДОДОМУ!
З усіх куточків величезної Землі
Йдуть крізь моря у гавань кораблі.
Навіть у кругосвітньому плаванні
Йдуть кораблі куди? До гавані!
Як ми, долаючи утому,
Куди завжди йдемо? Додому!
ДЗЕРКАЛО
Щось ваше дзеркало
показує не так:
навіщо цей мені синяк?!
ДЕТАЛІ
Для ляльки сестрички Тані
Татко виточив деталі.
Витратив часу немало.
Тані лялька каже: "Мамо!"
ДЗЮДОЇСТИ
Я – сміливий! Від і до:
Знаю віршик про дзюдо.
ТАКОЖ ЛЮДИ!
— Ти, Марися,
Не барися:
Дзюдоїсти
Хочуть їсти!
ЯК НАШ ДЕПУТАТ!
В тому домі, що в альбомі,
Обіцяв квартиру Томі.
ГОЛОДНИЙ ГІСТЬ
На нашім полі дивний гість:
Трьома зубами сіно їсть. (Вила)
АДРЕСА АДРЕСА
Адрес-привітання
Пишемо для Тані
Я, Василько та Іннеса:
— Адрес ось, а де адреса?
РОЗУМНА ВИШНЯ
— Вишня росте високо,
Мені не дістати…
— Росла б вона низько,
Став би ти виростати?
ВІНИК
Віник
задля сміття
виник,
а я –
підмітаю я –
також
задля сміття
виник,
як віник?
ЖИТТЯ
Жде за розірване взуття,
Можливо, й ременем биття –
Життя…
ВИГУК
— Ой, а як ти вимок!..
— Мамо, ой – це вигук.
ЗАБІЯКА-ГРАД
Побив град
виноград;
тепер нам,
після граду –
ні вина,
ні винограду.
НОГА
— Га? – болить нога…
— Ну, що ж, Миколо,
не йди до школи…
— Гіх! – згадав, як на гріх,
тітка Галя вторік,
як збивала горіх…
— Ти куди це побіг,
Миколо?
— До школи!
ГРА
…задзвеніла шибка –
Утікали швидко!
БРА ДЛЯ БРАТИКА
— Братику, кричи "Ура!" —
В нас в кімнаті нове бра.
ТАХТА
Тахта –
це та хта,
а не та хта –
що завгодно,
але не тахта,
бо тільки тахта –
це та хта…
Зрозуміли?
— Та-а…
ОСЬ ЧИМ!
— Чим багата ваша хата? –
Запитали ми у Гната.
— Дідусем та бабусею,
Сестричкою Марусею,
Мною, мамою й татом
Та Миколкою братом;
Ось чим багата наша хата.
ВРЕДНА МУХА
Столяр Вася — молодець –
Цілий день збивав стілець.
Але віршику кінець –
Сіла муха на стілець.
СПІДНИЦЯ, ЩО ЗАПІЗНИЛАСЯ
— Я й не думала спізниться –
Забарилася спідниця.
ГРОШІ У ГОШІ
— Гошо, гроші економ –
Не гуляй у гастроном!
З'ЇДЕНИЙ ЦИРК
— Ні, Валеро, відтепер –
Женя каже:
Я – жонглер.
Ось, дивись, Валерко:
В мене три цукерки.
Підкидаю і ловлю.
Підкидаю і ловлю –
Цирк, ти знаєш, я люблю.
Зрозумів?
І один цукерок з'їв.
— Дай цукерки! –
Це Валерка. –
Відтепер,
Буду, Женю,
Я – жонглер.
Підкидаю і ловлю.
Підкидаю і ловлю –
Цирк, ти знаєш, я люблю.
Зрозумів —
Не цукерки
З'їв Валерка –
Цирк наш з'їв!
НЕЛЕТЮЧИЙ ДИМАР
Знов чіпляється до хмар
Хати нашої димар.
ПАНІ ТА ПАННО
На панно дивилась пані,
І сказала пані "Гарні!".
Те панно
В нас давно.
МАРКЕ ПОВИДЛО
По мені видно
Яке повидло!
ВИБРИКИ ДОЩУ
Ми на вибрики дощу
Надивились досхочу.
ВАЖКА ХВОРОБА
Важка його хвороба –
Нероба!
СТІЙКА
— А ти, як я, стоять навчись! –
Повчає хлопчика нарциз.
МОЛОЗИВО
Молозиво –
це те ж морозиво,
тільки тепле-тепле,
і пахне степом.
ТАКЕ ЛЕКАЛО
Мале-малюсіньке лекало
Велику геометрію злякало.
КАНОЕ-ДВІЙКА
На каное-двійці
Брат мій чемпіон.
Брата зустрічає
Радісно Херсон.
А у мене двійок
Більше всіх у школі.
Стану чемпіоном –
Купляйте каное.
БЕЛЛИН БИК
Белла, бачите, яка:
пасти вигнала бика!
бик —... Телятко це – не бик:
він і битися не звик…
підійди – побачиш зразу!
Я?! Спішу…немає часу…
А мене
не буцне?!
ОСЕЛ
Ледве-ледве донесла...
Та кого ж?!
Його. Осла!
Тільки вийшла на дорогу,
Подивись на ліву ногу,
Не дитина — маята...
Мамі напишу листа:
Не осел я! I не ослик...
Твій синок, невдаха-Костик...
А осла я бачив, знаю:
Де покажеш — відгадаю !
ВЕРЕДЛИВА КОЗА
Знають баба, дід та мати –
Раз, два – вчуся рахувати.
Що вони? Увесь наш дім:
Три, чотири, п'ять, шість, сім…
Тільки татко не як всі:
— А що буде тій козі,
Як сім років їй мине? –
Знову й знову злить мене!
Угадаєте? Ніколи –
Та коза не йде до школи.
Я скажу йому на те:
— Восьмий рік козі піде!
— Правильно…
— А що правильно?
— Відгадав!
ГАВЧИК
Гавчик наш все "гав!" та "гав!"?
Ну, не терпить Гавчик гав!
А до чого вперта ж ґава:
Гарна я, дивися, гарна!
БОГАТИР
— Богатир — я! Знайте скрізь:
Скільки я, ніхто не з'їсть!
В ХЕРСОН ПО БАТОН
— Куди їдеш ти?
— В Херсон.
— І що купиш ти?
— Батон.
— Лише батон… так мало-мало…
— А інше все купляє мама.
ВИЯСНИМО
Землю покрила пітьма:
Я тут є чи нема?!
ВІРТУОЗ БІЛЯ ОС
— Біля дуба, біля ос
Грав на скрипці віртуоз.
— Біля дуба?
— Біля ос?
— Танцював хто?
— Віртуоз.
— Не зрозуміли оси
Гру віртуози.
ГАК, ГРАК ТА ГРАЧИХА
Сів на гак грак.
Не страшно граку
Сидить на гаку,
А грачиха
Ходить тихо.
Не хоче, як грак,
Сідати на гак…
— Не хоче?
— Ні, не хоче!
Запам'ятай, хлопче:
На гак сів грак.
Не страшно граку
Сидіть на гаку,
А грачиха…
СОННИЙ СОМ
— У Дніпрі,
біля Херсона,
я ловив
на вудку сома.
— Сома?.. Точно?..
— Точно – сом?!
— Задивився
у свій сон,
спав…
— Не став клювати?
— Навіть я
хотів ще спати!
ХЕРСОНСЬКИЙ СЛОН
— У Херсон
приїхав слон.
— Й залишився
— У Херсоні…
— На пероні!
— Й досі там!
Не знає як
добираться
в Гідропарк.
ПЕРСОНА ІЗ ХЕРСОНА
Ця персона
Не з Херсона?
Величава,
Наче пава…
Що,Полтава?
Ні,Лубни.
Не вини,
Не вони…
Каховка?
Замовкла!
Із Херсона
Ця персона.
ЯК НАЗИВАЄТЬСЯ?
Сороко-сороко,
Летиш ти високо,
Запитай в лелеки,
Летить він далеко,
Як той хлопчик називається,
Що не умивається?!
Коля, Федя, Толя, Миша –
Я йому листа напишу:
— Ах ти ж Юра,
Юра-замазура!
ПОДОРОСЛІШАЛИ
— Горошинки ці уже
Називаються драже!
СВИНСТВО
Які чудесні поросята...
Чому ж дітей навчає мати?
Якщо й надалі буде так, як нині,
Повиростають... свині!
СОЛОДКЕ МІСТО
Є місто-мрія — там я ще не був –
Із назвою солодкою Ізюм.
А бути там я стільки мріяв-думав:
Пройтися і… наїстися ізюму
СОРОМ'ЯЗЛИВА БІЛОЧКА
Білий сніг. І світ весь білий.
А ось білочка прибігла.
Засоромилась — не біла,
І... пробігла.
ФРАШКА ВІДНОСНОСТІ
Ось і автобус.
Повезу глобус.
Величезний автобус;
Крихітний глобус;
І я...
Глобус — це Земля!
Величезний глобус;
Крихітний автобус;
А я?
Ой-ля!
ФРАШКА ЗНАЙОМСТВА
— Катерина ... Катря... Катя...
— Катерина — це котра?
— Очі сірі та булькаті,
— Як у нашого кота!
— А-а-а...
— Знаєте котра?
— Знаємо кота.
ФРАШКА НЕЩАСНОСТІ
— У кошарах —
овець хмари
— Сплять на долівці
нещасні вівці...
— І чим же
нещасні вони?
— Чоловіки у них – барани!
ФРАШКА СПІЛЬНОГО ГАРТУ
— Гарик,
зразу видно гарт!
— А без тебе
що він варт?
— Він зі мною
Обливається водою.
Він — холодною,
А я — такою...
ХРИСТИНКА Й ХУСТИНКА
-Христинко-Христинко,
ти зняла б хустинку –
вже вітер не свище
— Казала Оленка,
що я ще маленька,
а так на хустинку аж
вища!
БАРАНЧИК БЕ
— Баранчику як звать тебе?
— Бе-е…
— Бе?..
— Бе-е!!!
КУДИ-КУДИ?
— Ди-ди-ди!
— Не туди!
— А куди?
— Длаг-длаг-длаг!
— Що, на дах?
— Що на даху?
— Кук-ку-рі-ку!!!
— Кук-ку-рі-ку!!!
ВДЯЧНИЙ ЦАП
За сорочку мене – цап!
Хто такий? Сусідський цап.
Почастую цапа хлібом:
— М-ме-е! – подякує – спасибі!
ЦІВ-ЦІВ ЧУВ СПІВ
— Горобчику-хлопчику,
де ти був?
— Горобчику-хлопчику,
що ти чув?
— Був я в лісі, був я в полі,
був?
був?
був;
заспівала пісню Оля –
чув?
чув?
чув;
ців?
ців?
ців —
прилетів!
ТАРАС І ТІНЬ
— Ти за мною не ходи!!!
Я – туди, й вона – туди…
Що ти скачеш, наче кінь!!! –
За Тарасом біга… тінь.
ХРУМКА
Хрумка-хрумка-хрумкотів:
Що давали, все поїв.
Не давали — також хопнув!
Все ж дивіться, щоб не лопнув,
Бо, якщо він лопне, діти,
Хто тут буде хрумкотіти?
КРИВУЛЯ КАЧКА
Кривуля качка,
А в неї тачка.
Качка, як качка.
Тачка, як тачка.
Але, всерівно,
Везе не рівно.
Винна не тачка:
Кривуля – качка.
ЗДОРОВА ДО ПЛОВА
— Я не хвора, я здорова;
Дайте ще тарілку плова!
— Це не ти, це він здоров –
Наш плов!
ШУМИТЬ ШУ-ШУ…
Шумить Шу-шу,
Шумить Шу-шу,
А хто Шу-шу
Вам не скажу
Я ні за що на світі…
Віталька знає…
— Вітер!
УЧЕНИЙ КІТ
Я усю науку ту
Намотав на вус коту.
Мій, уже учений, кіт
Посилає вам привіт.
СТРАШИЛКА
— Геп-гоп, пісок сію
Ти куди ідеш, Андрію?
— Іду погуляти.
— Сиди коло хати!
Теж мені гуляка:
Глянь, чужа собака
Скаже тобі "гав!",
Щоб ти не гуляв.
ЙДІМО РАЗОМ!
Дощик йде, дощик йде –
Всівсь на хмарку вітер;
Я біжу, а дощик йде –
Дощик йде бистріше;
І сміється з неба…
— Чого тобі треба?!
ОДНА НА ВЕСЬ СВІТ
Ковдра біла вкрила світ.
Як та ковдра зветься? ( с н і г )
СПІВАК
— Що за пісня
в молодця –
Ні початку,
ні кінця;
Цілий день,
і не лінь:
"Цінь-знецінь!;
цінь-знецінь!";
( г о р о б е ц ь )
ЦУЦЕНЯТКО СПИТЬ!
Цуценя цукерку з'їло
І у будці засопіло.
Снилась цуцику цукерка,
Снився Петрик і Валерка...
— Та вгамуйся ти там, цить,
Цуценятко спить!
НІ, НЕ ІГРАШКА
Наче іграшка-машинка,
Крутиться Іринка.
Закінчилася пружинка,
Зупинилася машинка.
Але крутиться Іринка.
Бо у неї не пружинка,
Бо вона вам не машинка,
Бо Іринка — це Іринка
РІДНЯ
Горобець–молодець
Літав до синички.
Горобець-молодець
Носив їй пшеничку.
Бо синичка – то сестричка,
Й горобчиха–мати
Говорила сину: "Треба
Рідню поважати!"
ЖМУРКИ
— Ти, Раю,
втечи до сараю;
а Вадима
заховаймо за дверима;
два Володі –
на городі;
а я, Вітя,
тут буду стояти,
щоб йому, Василю,
не казати
де не треба
вас шукати.
МАНДРІВНИЦЯ
— Я – дівчинка невеличка,
У мене косичка,
У косичці стрічка,
— Звати як?
— Марічка,
— Йдеш куди, кирпата?
— Гулять по Карпатах!..
— Ти – дівчинка невеличка…
— У мене косичка,
У косичці стрічка –
Видно далеко-далеко
Як того лелеку
РІЧКА МАРІЧКА
— Івано-франківська Марічка
говорить, наче тече річка.
— Біля Івано-Франківська, знаю,
річка якась протікає
— Не якась-такась річка!..
— А річка Марічка!
ХУДОЖНИЦЯ
З олівцевих сірих ліній
Намалюю білий іній.
ЇЖАК-ЇЗДОВИЙ
Їхав на возі Їжак,
Яблука віз він.
Ось так він нахилився –
Віз зупинився
— Треба, — сказав на тому,?
На хвилинку додому.
Їхав на возі Їжак,
Яблука віз він.
Ось так він нахилився –
Віз зупинився…
Жарти такі їжачі
Нам непотрібні, й дива:
Руки пусті, я ж бачив,
А яблук нема…
ЙОСИП ТА ОСИ
Йшов по лісу Йосип,
Налетіли оси:
— Йосипе-Йосипе,
Дуже злі оси ті!..
Накусались досита
Оси Йосипа.
МАКАКА ТА МИШКО
Маленька макака
О сьомій годині
Мамі сказала:
— А я вже – людина!..
А я вже працюю,
А я, щоб ти знала,
Сьогодні аж вісім
Бананів зірвала.
…Мишка ж не примусим
Іграшок навіть зібрати…
— Давайте Мишка
На макаку міняти!
ЖАБ'ЯЧИЙ КОНЦЕРТ
Жаб-кум до жаби-куми:
— Кум-мо, кум-мо, а де ми?
Жаба-кума відповідає:
— Кум-м, не знаю!
— Кум-м, не знаю!
— Кум-м!
— Кум-м-м!
ЖАБИ-НАХАБИ
— Чи є вудочка?
Ось ця!
Упіймаю карася.
Що?!
Та жаб порозганяю
І, побачиш,
Упіймаю…
Але жаби,
От нахаби,
Оці жаби!
ОЛЕСЕВІ ОЖИНИ
Олесь один
Об'ївсь ожин –
Обсипало прищами.
Недавно сам казав:
"Пробачте, я не знав,
Ділитись буду з вами…"
"Ожиною, Олесику,
будь ласка,
не прищами!"
ПИЛИП НА ЖУВАЧЦІ
Пилип прилип…
Ось, на підлозі, і не відірвати…
Жувачку їв, й на неї сів –
Не буде розкидати!
БАРАНИ
Баран біжить по берегу ставка.
Богдан і Боря дали драпака.
Баран біжить не битись –
Баран біжить напитись
Води; а хлопчики – вони,
Баран подумав – ба-ра-ни!
НЕ ТА ВОДА
Сказали Єноти: "Є ноти,
Є інструменти – то ж до роботи!.."
Але мелодія – не та:
Не втихомириться вода…
ХА-ХА-УХА!
Юля-Юля, еге-гей,
Завтра в Юлі ювілей,
Мамо їй купила юбку,
Поздоровить хоче Юльку
Юля-Юлечка — юннат,
Я її молодший брат.
В Юльки — рибки золоті.
Маю, друзі, на меті
Для своєї Юльки
Наварить з них юшки.
Юшка-юшечка-уха,
Буде радості, ха-ха!
А які приправи?
Запитаю в мами.
БЯКА ТА БУКА
Як зустріла Бяка Буку
Та як хвать її за руку,
Аж рука та стала синя;
Але Бука була сильна –
Утікала,
Аж скавчала
Бідна Бяка,
Як собака.
Більш ніколи Бяка Буку
Не хвататиме за руку
ПРОДЗВЕНЮ ПО АВЕНЮ
По французькій авеню
каблучками продзвеню.
Це не наша вулиця —
горбиться, сутулиться,
Звісно, наша краща
тим хоча б, що наша,
Але там так чисто,
що аж урочисто.
Ні, французькі авеню
я ні в чому не виню –
каблучками ж продзвеню!
БОРУЛЬКА ТА БУРУЛЬКА
На Бориса, на Борульку,
З даху кинув хтось бурульку.
Як бурулька плаче:
— Нікого ж не було неначе!..?
Ми сказали Борі:
— Глянь, весна надворі!
То ж виходить: на Борульку
Весна кинула бурульку!
БАЧИЛИ, І ДАВНО, АЛЕ НЕ ДАМО!
— Ой, гаю, мій гаю:
Дівчинку шукаю.
З чорними очима,
Коса за плечима,
А що вже вродлива:
Не дівчинка — диво…
У вашому дитсадку
Ви не бачили таку?
— Бачили-бачили,
І давно:
Тобі нашу Галю
Не дамо!
ТАКА – НЕ ТАКА!
— В тебе, Зою, завиток,
Наче проводу шматок!
— А без цього завитка
Ти, Зою, інша – не така
НАША НІНКА – ЖІНКА?
— Хто сказав, що Нінка,
Наша Нінка – жінка?
Може, вийде в люди,
Виросте та буде,
На сьогодні ж Нінка –
Плакса, а не жінка!
ШАПКА З ЗАКОВИКОЮ
— Чудесна шапка! –
Радіє Славка.
— Але заковика…
— Завелика
І НЕ РОЗЛИВАЄТЬСЯ!
Взимку можу принести
Без відра… відро води;
І не розливається; Як та вода називається? ( л і д )
ОЦЕ КОНЯКА!
Кінь заіржав –
Світ задрижав,
Буря здіймається…
Як той кінь називається? (Грім)
ЗУСТРІЧАЙТЕ!
— Зима вже не йде…
А що там цвіте
Так радісно й ніжно?
— Підсніжник.
— І синіх краплин,
Як влітку ожин,
Беріть – нам не жалко…
— Фіалка.
— А сонячний день
У шибку – "дзелень!" —
Глянь, сонячна крапка…
Кульбабка.
ЗАВСКЛАДОМ
Хвіст трубою,
Спритні ніжки,
Вушка гострі,
Наче ріжки;
У дупло хова
Горішки;
Не боїться нас
Нітрішки,
Але в руки
Не дається…
Як завскладом цей
Зоветься?
(Білка)
ЗИМА-— НЕМА!
— Хома-Хома,
Холод-зима,
Хурделиця – х-ху-ух-х!..
— У Хоми — ( к о ж у х )
ЗАГАДКА ДЛЯ ТАТКА
— Хтось на нашому горищі
Уночі сопе та свище –
Трішки навіть страшнуватко…
— Це загадка для татка!..
НАВІЖЕНА ВІХОЛА
В хату нашу в'їхала
Навіжена віхола.
Аж по вікна намела,
І втекла на край села.
БАРВІНОК
Барвінок стелиться при хаті.
Тут люди добрі, непихаті:
Барвінок — символ доброти.
Рости,
Малесенький мій синку,
Своєю добротою до барвінку.
ТИ З ЦИХ КРАЇВ...
— Ти з цих країв, де сонце сходить в полі,
А вітер пестить яблунь пелюстки.
Постій-дивись: засоняшнилась доля,
І хлопчиком побігла до ріки.
— Ти з цих країв, де в небо щохвилинно
Надривно лине жайворонка спів,
Де соловей не спить…
— Це ж – Україна!
— Ти з цих країв…
ТАТКІВ КОМБАЙНЕР
— Удалась пшениця славна! –
Йдемо з батьком до комбайна.
Покатає. В