І в вікно він постука залізним мечем.
…Ти останнюю казку докажеш мені —
І заллєшся плачем.
Стане ясно тобі. Не спитаєш, як звуть.
Чом вночі прилетів. І з якої землі.
Лиш засвітиш свічки – і освітиш нам путь,
Поки зникнем у млі.
І назавше. Навік… Але міт по мені
Поховать, як мене, і йому не дано.
Будеш згадувать так: прилетів на коні —
І постукав в вікно…