Моє життєве кредо

Мартинюк Йосип

Я син землі, селянського я роду,
Що знає ціну хліба й мозолів!
Плекаю цвіт я нашого народу
Майбутнє наше, рідної землі.

Шумить дзвінкоголоса дітвора, –
Для мене щастя більшого не треба,
Як вчить її любові і добра, –
Оце і є моє життєве кредо.

Я серце дітям віддаю щодня,
Хоча за це невдячність часом маю,
Та школа, діти – це моє життя
І кращого собі я не бажаю.