Балада Памяті сотенного УПА Петра Рака (Рена, Овоча, Омеляна) уродженця с. Конюхи, Степана Чапліцького (Шустка) уродженця с. Ценів, Йосифа Іваночка (Климка) уродженця с. Августівка, які героїчно загинули в бою з енкаведистами 19 січня 1949 року в Бишківській долині.
В Бишківській долині стояла криївка
Прикрита корінням високих сосен,
Повстанців була в ній маленька криївка
І з ними відважний їх сотенний Рен.
Чи хто підслідив їх у сніжному полі,
Чи хто їх продав?.. На святий, на Йордан.
Бишківська долина наповнилась боєм –
Зіткнувся з чекістами Рен-Омелян.
Відходити б треба – кільцем оточили,
А як же архіви? Не винести їх.
Ламали машинки, папери палили
І долю одну розділили на всіх.
Рвалися гранати і кулі шаленно
Мов оси дзижчали, стинали гілки.
— Ти там стережися, о друже сотенний,
А то можна легко до неба піти.
І з гуркоту бою почули від Рена,
Що кинув гранату у бік ворогів.
— Не вилита, хлопці, ще куля для мене,
Не скоро знайдеться вона в москалів.
— Тримайтеся, хлопці! Ген близько вже вечір,
А там нічка темна і батько наш ліс...
Й замовк, похиливсь побратиму на плечі,
У сніг провалився розпалений кріс.
У голову снайперська куля влучила
І крівця червона лягла поміж брів,
І друзі ранені над ним похилились,
І взяли гранати. Мовчки без слів.
І вибух страшний покотивсь по долині
Й раптово затих, мов весняна гроза.
... На спалених вітах стрункої соснини
На вітрі тремтіла живиця-сльоза...