Від хащавин, що встали, безбережні,
Вони втекли у вишні та черешні,
З ляку в тісний стулилися гурток.
Зо всіх сторін — темнозелений мрок...
"Вкраїнці ви?" — "Ми, паночку, тутешні..."
Чи знайдете, державні дні прийдешні,
Цей межи пущ загублений куток?
Як дико тут... А що уже зимою,
Коли усе обгорне білий сон,
Коли вовки нічною чередою,
Мабуть, не раз підходять до вікон?
Яке глупе, глибокеє заглушшя —
Землі Древлян село Велика-Глуша!
Прага, 1930