На армійській службі змінюється в порівнянні з цивільним життям все: їжа, одяг, взуття, ходіння, мова, спів, сон, спілкування, навіть думки. А ще армія це – молодість, життя в колективі однолітків, з якими ділиш два роки кусок хліба, носиш таку ж саму шинель, чоботи, переживаєш разом всі радості й незгоди, мрієш кожного дня, щогодини й щохвилини про довгожданий дємбєль.
Навздогін за викладеним: наведені тут факти дійсно мали місце, але автор визнає – може трошки й прибрехав, виправдовуючи себе тим, що так цікавіше буде читачам, та тим, що з плином часу сам не завжди може відрізнити, де чиста правда, а де щось додумано в його хворобливій фантазії.
Така вона – армія моя! Ні,ні, не моя, а савєцкая!