Бог вогню. Том 3. В Мато Ґроссо

Коемо!.. Ходи сюди!.. Тут є твій дід — Соняшний Волос!.. Заведи цих всіх людей до оселі, а я біжу до ріки!..

І він, уже не чекав більше, дременув до берега — тільки закурилося.

Епілог

— Ну, панове, досить! — сказав Ґроссбах. — Я сьогодні вже так наговорився і стільки наслу­хайся, що в мене і язик задеревів і вуха попухли. Женіть нас спати, отче парох. Нам завтра рано в дорогу.

Всі повставали з місць, за виїмком одного Данка, котрий сидів самотно при вікні і ще раз переживав події сьогоднішнього дня. Видавалася вони йому такими неймовірними, як у недавньо­му минулому видавалося неймовірним існування Санто Антоніо і манастиря, де він сидів тепер.

Саме в цю хвилину, коли Ґроссбах пропонував іти спати, перед очима хлопця яскраво виступи­ла остання сцена в Долині Іґурей: поворот мужів племени зі скарбами і смертельно пораненим Ітапірою на ношах, виплетених з пальмового листя. Духи казали правду старому піязі, бо він і Убіражара загинули в один день. Недалеко оселі гурток ґваянців під проводом Ітапіри зустрівся з гуртком утікаючих ботокудів на чолі з Убіражарою і вступив з ними в бій. Ітапіра власноруч­но убив Убіражару, але й сам дістав смертельну стрілу в груди. Так що радість ґваянців потьма­рилася тяжкою втратою.

Данко попросив для себе на пам'ятку тільки старе євангеліє, але відмовився від нагороди і не прийняв скарбів, що їх охоче дарувало йому пле­м'я, а батько його підтримав:

— Іване, — сказав Сокіл своєму похресникові, — іколи б Данко навіть і погодився взяти ці скар­бні, то я б йому не дозволив. Багатство псує лю­дину: і привчає її до ледачого життя. Хто хоче, бути багатим — мусить власними силами ним стати. Сховай золото і каміння для племени. Ко­лись побудуєте за них в Долині Іґурей школи, лікарн| і церкви.

Коарасіаба похитав головою.

— Ми не залишимося в Долині Іґурей, — сказав він. — Ми почекаємо тільки на наших братів з-над Жовтої Ріки і підемо звідси геть шукати іншого місця. А скарби... Що ж, коли Дан­ко їх не хоче — будемо ховати і берегти далі.

Потім покликав Данка, відірвав від дорогоцінного арауе великий рубін, що звисав на ланцюжку, і сказав:

— Візьми це, Данку. Коли тобі, чи твоєму племені потрібна буде допомога — прийди, або передай кимсь цю краплину ствердлої крови. Хто прийде з цим знаком — може вимагати у ґваянців допомоги і скарбів...

Данко прийняв рубін і повісив його на грудях поруч материнського благословення.

— Данко десь тужить за своєю мавпою і блу­кає за нею в думках по Мато Ґроссо... — пере­рвав спогади хлопця голос Ґроссбаха.

— Принаймні, половина його там лишилася, — ласкаво сказав отець Вісенте і поклав Данкові на плечі свої руки.

Данко усміхнувся. Він справді схуд і змарнів так, що від нього лишилася тільки шкура й кості.

— Нічого, отче, — сказав. — Запевняю вас, що в Мато Ґроссо лишилася якраз та моя половина, за якою не варто жалувати.

— Так?! А то чому? — поцікавився Ґроссбах.

— Бо та моя загублена половина була складе­на з неслухняности, легковажности, непрактичности, наївности і... з трохи зайвого жиру...

— Ов! А що ж тобі тепер лишилося?

— Що лишилося? — з сумною серйозністю задумано перепитав Данко. — Лишилось трохи досвіду, гарту і... скромности, що не дозволяє себе вихваляти.

Це було сказано так поважно, що чоловіки пе­рекинулися багатозначними поглядами.

— Ти дуже змінився, сину, — обізвався Сокіл.

— Він просто дозрів, пане Іване, — підсумував Ґроссбах і почав прощатися: — Панове, таки справді час іти спати...

Кінець

[1] Слово "троща" авторка вживає у значеннях або "хмиз", або "очерет", або "тросник" (зокрема цукровий), в залежності від контексту. В даному випадку, звісно, йдеться про тросник. (Тут і далі у виносках примітки упорядника інтернетної публікації, крім тих, що позначені "Примітка авторки").

[2] Тобто дерева, що виділяють каучук, з якого люди роблять гуму.

[3] Лежати облогом — перебувати у дикому, первинному стані, без втручання цивілізації (так кажуть про якусь місцевість).

[4] Естадо — (англ. "стейт", нім. "штадт") — територі­ально-адміністративна одиниця з порівняльно широ­кою автономією. Бразилія ділиться на 20 естад, один федеральний дистрикт — Ріо де Женейро — і 5 так званих територій з дуже рідким населенням: Акре, Ґвапоре, Ріо Бранко, Амапа і Фернандо де Норонья (див. мапу з 1-го тому на стор. 72-73). В укр. мові нема слова, що відповідало б поняттю "естадо", тому доводиться його заміняти словами чужинецького походження "штат", чи "провінція". Естада в Бразилії мають деякі свої окремі закони, свої ціни, і за перевіз товарів з од­ного естада до другого треба платити мита. Мають вони також свої власні естадуальні землі, і за кордони нераз між собою воюють. На чолі естада стоїть ґубернатор та естадуальний парламент. До федерального (всебразилійського) парламенту кожне естадо вибирає своїх послів, а до сенату — сенаторів. Території позбав­лені тих привілеїв, оскільки не мають достатньої кількости виборців. (Примітка авторки).

[5] Цикада — велика комаха типу нашого полевого коника. Літає. Тручи задніми ніжками, видає голосний стрекотячий звук і, сівши на дерево може стрекотати цілу годину. (Примітка авторки).

[6] Тут під словом "криміналісти" маються на увазі, звичайно, не борці проти криміналу, а навпаки — кримінальники, злочинці.

[7] Морубішаба — вождь індіанського племени.

[8] Онса — бразильський ягуар.

[9] Ока — індіанська хатка з тростини.

[10] Ґояба — гуява — тропічне дерево Південної та Центральної Америки, плоди котрого смаком нагадують суміш полуниці, ананасу, ківі та груші, з легким ароматом мускусу.

[11] Каапора — злий індіанський божок, який кожного зустрічного робить нещасливим на все жит­тя, або перетворює на злого божка Кайпору.

[12] Тапуя — одне з племен бразильських індіанців.

[13] Кайтету — рід лісних свиней. (Примітка авторки). Маються на увазі каітіту — пекарі або таясу, південноамериканські дикі кабани. (Уточнення упорядника інтернетної публікації).

[14] Аняґа або Анянґа — добрий індіанський божок, який переслідує шахраїв. (Так пояснює у першому томі авторка. У першому томі "Бога вогню" авторка називає його Аняґа, а тут, у третьому томі — Анянґа. Інакший варіант його імені — Анханги. В інших джерелах це не добрий, а злий до людей божок, захисник лісів).

[15] Сасі — злий чортик, що робить бешкети подорожнім, божок тьми з пробитою долонею.

[16] Апепу — дика помаранча.

[17] Буріті — висока пальма.

[18] Тупан — бог.

[19] Анянґа — індіанський мітичний божок. Одні племе­на вважають його добрим, інші — злим. (Примітка авторки).

[20] Факон — великий ніж.

[21] Вдолину — донизу.

[22] Фарофа — це традиційна бразильська страва, яка готується з обсмаженого маніокового борошна (яке роблять з багатого крохмалем коренеплоду цієї тропічної рослини), часто з додаванням цибулі, часнику, спецій та інших інгредієнтів, таких як бекон, ковбаса або горіхи. Вона служить гарніром до багатьох бразильських страв, особливо до фейжоади. Фарофу також можна їсти як самостійну страву, особливо у солодких варіаціях з фруктами. Тут йдеться про заміну борошна з маніоки кукурудзяним.

[23] Ліяни — різного роду повзучі рослини, стебла яких інколи сягають кількасот метрів довжини. Обплутую­чись довкола дерев і корчів, ліяни роблять праліси непроходимими. (Примітка авторки).

[24] Просмик — прохід.

[25] Сукурі — анаконда. Словом "гадюка" авторка у романі називає змій будь-яких видів, а не лише справжніх гадюк. Тут йдеться або про жовту анаконду, довжина яких не перевищує трьох метрів, або про молоду особину зеленої анаконди, довжина яких може сягати аж п'яти з половиною метрів.

[26] Помилка авторки: анаконди, як і інші удави, не належать до категорії отруйних змій, вони вбивають жертву не укусом отруйних зубів, а обвиваючись навколо тіла жертви та задушуючи її стисканням.

[27] Цяпка — діалектичний варіант слова "цятка" — маленька пляма.

[28] Анта — португальська назва бразильського тапіра, одного з чотирьох видів родини тапірів, звірів ряду непарнокопитих. Тапіри мешкають у Центральній та Південній Америці, а також Південно-Східній Азії.

[29] Мамонове дерево або динне дерево — папая, великі плоди якого нагадують дині.

[30] "Кайпіра" — проста людина, мешканець лісу. (Примітка авторки).

[31] Бочівка — діжка.

[32] Таквара — деревина, гілки, хмиз.

[33] Окара або окаета — площа в індіанських сели­щах, де відбуваються спільні забави і наради племени — ньємонґаби. (Примітка авторки).

[34] Напевно мається на увазі пума або ягуар, бо справжні тигри мешкають лише на території Азії та близьких до неї островів.

[35] Мараґіґана — передвісниця смерти.