(Це виноска авторки. Дійсно, у друкованій книжці слова, що потребують пояснень, виділені "розстріленим друком", тобто в них між літерами вставлені пробіли. Але упорядник інтернетної публікації вирішив, що для читачів буде зручніше, якщо ці слова будуть набрані у звичному вигляді, але просто при першому їх використанні наприкінці стоятиме зірочка. Тож пояснення слів, позначених зірочкою (*) треба дивитися у "Словничку чужих слів" наприкінці книги.)
[2] чорнильній (Тут і далі у виносках примітки упорядника інтернетної публікації, крім тих, що позначені як примітки авторки).
[3] комори
[4] Мурин — чорношкіра людина африканського походження (синонім слова "негр"). Муринчук, відповідно, — чорношкіра дитина.
[5] Тут слово "склеп" застосовано у польському значенні (sklep), тобто означає крамницю, а не спорудження на кладовищі для поховання мерців.
[6] гумові шини
[7] "Буска-пе" — ловити ноги. (Примітка авторки).
[8] Малпа – те ж саме що мавпа, дещо застарілий варіант цього слова.
[9] Назви індіянських племен. (Примітка авторки).
[10] болота
[11] Так, пане! (Примітка авторки).
[12] ЗДА – Злучені Держави Америки, тобто США – Сполучені Штати Америки.
[13] півдюжини, тобто шість
[14] Mew (англ.) – чайка.
[15] поділ землі на ділянки
[16] земельною ділянкою
[17] "сеу" — скорочено "сеньор". (Примітка авторки).
[18] рис
[19] Педру I (12 жовтня 1798 — 24 вересня 1834) — засновник і перший правитель Бразильської імперії, де він був відомий як "Визволитель".
[20] "Майз оу менос" — "більше-менше". (Примітка авторки).
[21] Пас — тут ремінь безпеки.
[22] дерев'яною черепицею
[23] "Бастанте" — багато. (Примітка авторки).
[24] "Фойса" — кривий ніж на довгому держаку, що служить для стинання корчів. (Примітка авторки).
[25] "Бом діа" — добрий день. (Примітка авторки).
[26] "Комо вай о сеньор?" — "Як іде панові?". "Муньто обріґадо, во бень" — "Дуже дякую, йде добре". Це звичайна форма привіту в Бразилії.
[27] Maracujá — маракуйя, ліана зі смачними плодами, батьківщиною якої є Бразилія.
[28] бешкетники, шибеники
[29] підколінки без підошов, які одягають на взуття
[30] Фарофа — товчена на платки кукурудза. (Примітка авторки). Платки — пластівці.
[31] "Фести" — празники. (Примітка авторки).
[32] Рапозо — щур. Прето — чорний. (Примітка авторки).
[33] Куритиба — столиця провінції Парана. (Примітка авторки).
[34] Мімоза шорстка – дерево, батьківщиною якого є Бразилія, досягає п'ятнадцяти метрів заввишки.
[35] Слово "троща" авторка вживає в різних місцях у значеннях або "очерет", або "тросник" (зокрема цукровий), або "хмиз", в залежності від контексту. Тут очевидно мається на увазі очерет.
[36] "Новена" — вечірня. (Примітка авторки).
[37] "Кароса" — віз. (Примітка авторки).
[38] "Бола" — торт. (Примітка авторки).
[39] "Ріфи" — квитки, льоси. (Примітка авторки).
[40] Танґвапема — довгий, чотирьохгранний кілок, грубший з одного кінця. (Примітка авторки).
[41] Тустон — 10 центів. Найдрібніша монета в Бразилії. (Примітка авторки).
[42] Жакаре — крокодил. (Примітка авторки).
[43] Бурро — осел.
[44] "Іди малювати мавпи!" — в переносному значенні — "відчепися!" "іди геть!"
[45] "Капіле" — сироп.
[46] Коарасе — сонце. (Примітка авторки).
[47] Жассі — місяць. (Примітка авторки).
[48] Арауе — по-індіянськи — берло — знак влади морубішаби. (Примітка авторки).
[49] Піяґа — жрець індіянського племени. (Примітка авторки).
[50] Дивись карта на стор. 120. (Примітка авторки).
[51] Не плутати з ґваянцями. (Примітка авторки).
[52] Історичний факт: Отець Жозе Аншієт, перебуваючи в Іперойґ, написав на піску і потім вивчив на пам'ять поему на честь Пречистої Діви в латинській мові. Ця поема мала 4.172 рядки. Див. образок на стор. 115. (Примітка авторки).
[53] Мандьока — рослина з грубими крохмалистими коріннями, з якої виготовляють муку і напої. (Примітка авторки).
[54] Пуру — людожери.
[55] Ґваїра — водоспад на ріці Парана, одночасно великий острів, на тій ріці і одночасно назва місцевости. ІІо-портуґальськи "Сете Кедас", себто, "Сім східців", що їх має водоспад. В місцевости Ґваїра в старі часи були великі копальні золота. (Примітка авторки).
[56] Тратва — пліт.
[57] Таба — оселя. (Примітка авторки).
[58] Велика Кобра — "Кобра Ґранде" величезна потвора, яка згідно з повір'ям, живе у глибоких водах та не лишає жадної людини, з якою зустрічається, живою. "Велика Кобра", як каже повір'я, має величезні, як ліхтарі, очі і виходить на полювання вночі. (Примітка авторки).
[59] Ваґабунда — пройдисвіт. (Примітка авторки).
[60] Зелепух — незрілий плод.
[61] "Великий Ліс" — Мато Ґроссо — тепер назва провінції. (Примітка авторки).
[62] Дивись карту на стор. 120. (Примітка авторки).
[63] Пас — тут смуга.
[64] Закінчення "ера" в індіянській мові означає минулий час, навіть для іменників. "Таба" — оселя. "Табера" — руїни оселі, себто в минулому часі. "Аканґа" — голова, "аканґера" — череп. (Примітка авторки).
[65] Окаета — по-індіянськи площа серед селища, де звичайно відбувалися наради птемени. (Примітка авторки).
[66] Буґро — невільник-водонос, пуру — людожер. (Примітка авторки).
[67] Тату — великий мурахоїд, що має твердий панцир. Вполювати його дуже тяжко, а м'ясо тату належить в Бразилії до найбільших лакоминок. (Примітка авторки). Тату — португальська назва броненосців або панцирників, південноамериканських комахоїдних звірів надряду неповнозубих. (Примітка упорядника інтернетної публікації).
[68] Ґояба — овочі, подібні з-зовні до цитрини. Всередині є жовті, або рожеві. Мають досить прикрий і гострий запах, але дуже приємні на смак. (Примітка авторки). Мається на увазі гуява — тропічне дерево Південної та Центральної Америки, плоди котрого смаком нагадують суміш полуниці, ананасу, ківі та груші, з легким ароматом мускусу. (Примітка упорядника інтернетної публікації).
[69] Вай пентіяр макако — іди малювати малпи. (Примітка авторки).
[70] "Вай плантар батата" означає дослівно "Іди садити картоплю", або іншими словами — "відчепися!", "іди геть!" (Примітка авторки).
[71] "Кайпіра" — проста людина, мешканець лісу. (Примітка авторки).
[72] "Шува де оуро" — "Золотий дощ". (Примітка авторки).
[73] Це не зовсім вірне твердження. "Бог Вогню" — не перша повість про життя у Бразилії, написана та видана українською мовою. На час написання та видання цього твору Ольги Мак уже існували повісті інших авторів про пригоди українців у Бразилії, (наприклад, "В пралісах Бразилії" Петра Франка, або "В пралісах Південної Америки" Сави Крилача (Людвіґа Сідлецького)). Але твір Ольги Мак значно більший за обсягом, ніж попередні українські художні твори про Бразилію, і вірніше називати його романом, аніж повістю. Було б справедливим твердження, що це найперший український РОМАН про Бразилію.