Це було повністю політичне вкладення, таке міг зробити тільки могутній надурядовий центр.
– Що нам до тої Росії, до того Союзу, навіть якщо їх там дійсно спеціально хтось руйнував чи будував?
– Не про них мова. Вони тільки гарним прикладом нам слугують, прикладом того, як діє ЦК.
Після того як була знищена доволі таки непокірна царська Росія, яка намагалася грати одну з перших скрипок у світовому оркестрі, навіть виконувала інколи роль такого собі європейського жандарма, взялися за українців.
ЦК має безпосереднє відношення до геноциду над українцями в різні часи, в тому числі й до голодомору. У цьому центрі ми були і є комусь більмом в оці, комусь мішає-дратує наша любов до свободи, готовність боротися за неї, непідкореність-незламність нашої нації.
Спочатку, після закінчення Першої світової, нас нібито почали визнавати окремою державою. Запросили на мирні перемовини до Бреста, в Київ заїхало з десяток місій великих держав, а згодом, неначе за помахом невидимої диригентської палички, все пішло іншим шляхом. На державності нашій хтось поставив хрест. За надуманої несерйозної причини всі іноземні місії раптово покинули Київ. Раптово і всі! А вони ж начебто незалежні, самі мали б приймати рішення, хтось, хоча б один, мав би залишитися в столиці України, не послухати чиєїсь вказівки. Виявилось, що на таке сподіватися дарма. Німецьким військам, які, попри все, забезпечували нашу державність, незважаючи на деякі для нас негативи від їхньої присутності, дали команду покинути нашу територію. А вони ж були гарантом миру для нашої країни, визнавали нашу державність, їм геть невигідно було покидати Україну. Для нас придумали, що їхня присутність була вкрай необхідною в Німеччині, яка стояла на порозі революції. Але ж їжа, яку ми поставляли у великій кількості для зруйнованої голодної німецької країни хіба не була головнішим, визначальним чинником? Хіба не можна було залишити в нас хоча б невелику частину німецької армії, лише зафіксувати її присутність, аби більшовики не мали змоги напасти, порушити підписані ними угоди? Що можна додати до цього? Тільки одне – нас підставили. Продумано, широко організовано, задіявши таку велику кількість міжнародних гравців, які знову так слухняно виконали команду, що аж диво бере.
Нас віддали на поталу більшовикам-кровопивцям. Однак ще діяла-воювала, героїчна армія УНР, яка мішала червоним наводити в нас свої бузувірські порядки. Тоді проти нашої армії кинули три сили: більшовиків, денікінців, поляків. Вони з усіх сторін оточили українську армію та узгоджено вбивали її. Узгоджено! Між собою в цей час не воювали, хоча були ж ніби запеклими ворогами. Армія УНР загинула не так у боях, як від гострої нехватки зброї, медикаментів. Наші воїни не мали чим воювати, масово вмирали від тифу, без забезпечення ліками. Тоді як всі нападники, в т.ч. більшовики, щедро фінансувалися із закордонних джерел, їм надавали зброю, амуніцію, продовольство тощо. Наші тодішні нападники було повністю залежними від західних держав, за такої умови вони не могли самостійно приймати рішення: воювати з нами, чи ні. Значить рішення про таку війну, про такий напад приймали на Заході, щонайменше кількома урядами. Історія мовчить про таке, не говорить про якісь перемовини, суперечки з цього питання, кому належала ініціатива, а хто був, приміром, проти, як це буває зазвичай. Щоб уряди були такими одностайними мав бути центр прийняття рішень – ЦК.
Голодомор. Скільки б не говорили нам, що це все тільки більшовики, та є ще й інша сторона цього страшного дійства. Інформаційна блокада. Без якої комуністам не вдалося б вчинити своє безумство. Потрібно було б якось оправдуватися перед міжнародним товариством, пояснювати чому не приймається допомога від нього. Міжнародні інституції повинні були під впливом ЗМІ застосувати до червоних людожерів якісь санкції. Невідомість, відсутність інформації, не дали нічого зробити. Якими б не були сильними кремлівські бузовіри, але домогтися світової інформаційної блокади про те, що тоді відбувалося в Україні, вони не могли. Ніяк не могли комуністи так впливати на уряди геть усіх країн, оскільки не всі ці уряди, не всі керівники держав були хоч якось залежними від більшовиків. Не могли більшовики впливати на всі засоби масової інформації, щоб вони мовчали та вдавали наче нічого не знають. Тепер вже достеменно відомо, що в світі знали про голодомор, що інформація надходила з багатьох джерел, найперше з дипломатичних каналів, до яких була повна довіра в своїх країнах. Для виправдання цього мовчання придумали, що світ був настраханий більшовиками, що світ боявся з ними посваритися. В таку нісенітницю повірити неможливо, адже мала спрацювати незалежна преса, яка не повинна слухатися своїх урядів, і підняти такий шум-гвалт, що про голодомор почули б у найвіддаленіших кутках землі. Натомість було мовчання. Рідкі голоси, які пробивалися в ЗМІ тут же заглушувалися. До тих журналістів, які наважувався писати про страхіття в Україні застосовувалися різні міри впливу, аби вони не наважувалися інформувати свої суспільства про найбільшу трагедію в історії людства. Деякі непокірні журналісти навіть загинули при незвичайних обставинах.
Саме загальна світова інформаційна блокада безперечно свідчить про наявність ЦК, про його роль в процесі геноциду відносно українців. Без такого всеохоплюючого контролю-управління, в якійсь країні мав би статися збій, якийсь уряд чи міжнародні інституції наважилися б на певні заходи відносно Радянського Союзу. В ЗМІ якоїсь країни мав би бути сенсаційний витік інформації про геноцид до українців. Однак мовчали. Під тиском могутньої сили не зважувалися навіть пошепки говорити.
– А я вважаю, що це справа рук більшовиків, і нікого більше. Вони нікому не підкорялися.
– Спробую ще дещо: про Гітлера та підготовку й організацію Другої світової. Мало хто знає, що Гітлера "викормили-випасли" відомі американські магнати, які не можуть не мати безпосереднього відношення до ЦК. Без їхньої допомоги гітлерівська Німеччина ніколи б не змогла піднятися з колін після Першої світової, не змогла б підготуватися до нової війни. Зруйнованій вщент Німеччині надали колосальну фінансову допомогу на суму більше 130 мільярдів доларів, її забезпечили найпередовішими технологіями, допомогли сформувати потужний військовий комплекс. За гроші американських банкірів було створено німецьку компанію "ІГ Фарбен" – гігантську компанію, яка була основою гітлерівської військової економіки. Вона виробляла основну частину найбільш потрібних для війни товарів. Існує думка дослідників, що без "ІГ Фарбен" війни не було б, ніяк не могло бути, не було б німецької військової промисловості, німецької зброї, не було б самого Гітлера.
Далі за свідченням американського дослідника Ентоні Саттона, який досліджував матеріали Нюрнбергського процесу:
Одна з найпотужніших у світі, американська корпорація "Стандарт Ойл", через свої дочірні німецькі компанії провадила фінансові вкладення в особисті фонди Гіммлера до 1944 року! Ця компанія в свій час провела так звану електрифікацію СРСР. Такі ж вкладення для Гіммлера, до цього ж 1944 року, робив транснаціональний гігант ІТТ ("Міжнародний телефон і телеграф". Серед власників ІТТ значились найбільші американські багатії. У співпраці з Гітлерівським режимом числяться й інші великі корпорації, серед них "Дженерал моторз".
Діяльність американських корпорацій щодо надзвичайно вагомої допомоги гітлерівському режиму розглядалася на Нюрнбергському процесі, однак ніхто із важливих менеджерів цих корпорацій не поніс відповідальності й не був покараним.
Або візьмімо такий факт. Перед початком Першої світової війни американські збройові компанії (такі, як "Ремінгтон") збільшили випуск зброї в багато разів. Знали, що обов'язково почнеться велика війна? Хто їм про це повідомив, хто міг про це знати, крім тих хто спланував і задумав війну? Чи під силу планування світової війни будь-якому уряду, чи може якийсь уряд мати можливості втягти у війну ледь не всі держави світу? Дуже й дуже сумнівно. Явно виглядають руки й ноги нашого таємного ЦК. Щось подібне мало місце й перед Другою світовою. Постачання зброї до СРСР почалося задовго до цієї війни. Спеціально для воєнних потреб Радянського Союзу в Ірані перед війною американці побудували автомобільний завод із випуску студебекерів. Такий завод не за один день будується, від рішення про його будівництво до випуску продукції мало пройти багато часу. Тобто теж зарання знав хтось про майбутню війну й готувався до неї.
Зазвичай задумавши війну ЦК підтримує її допомогою для обох, чи багатьох учасників військового конфлікту.
Згідно даних українських експертів у війні Росії проти України російська армія використовує зброю в якій знайдено 4231 унікальних деталей, тільки 22 деталі – російські, 3073 – американські. Якби санкції проти агресора були справжніми, то жодна деталь не надійшла б за адресом.
– Звідки в тебе ця інформація?
– Я керуюсь матеріалами з дуже багатьох джерел, в тому числі матеріалами Нюрнбергського процесу, також, як уже казав, дослідженнями відомого американського дослідника Ентоні Саттона, який вивчав та аналізував документи різних комісій, в т.ч. американських урядових, що стосуються розслідування участі корпорацій США в злочинній допомозі Гітлеру, сьогоднішніми офіційними сайтами.
– Бізнес заробляє гроші де може, в цьому немає нічого нового.
– Це не простий бізнес, не такий який можна було вести скритно-непомітно. Це бізнес таких масштабів, який не можна вважати одним тільки зароблянням грошей. Таку діяльність можуть собі дозволити вести можновладці, які не бояться жодного уряду, жодної офіційної влади.
– Може й так, а може й не так.
– Вважай, як собі хочеш, я бачу, що не має більше ніякого смислу наводити тобі будь-які аргументи, все рівно ти їх слухати не хочеш, однак, скажу наостанок сьогоднішньої розмови: всі війни, всі революції, всі значні події у світі відбуваються лише за наказом ЦК, чи з його дозволу. І ніяким іншим чином! Здебільшого ЦК діє наднаціонально, для звершення своїх програм-планів центр може гнати, переміщати, зіштовхувати у воєнних конфліктах будь-які народи, без всякого виключення на якусь привілейованість чи вибраність.