Гуморист В. не був винятком. "Гуморист, треба сказати, він був досить цікавий. Талант щедрий. Особливо любили його друзі. Пригадую, з першого свого гонорару він одному із нас позичив 10 карбованців, другому – 20, третьому – 30, четвертому – 40, п'ятому – карбованець тридцять дві, шостому… Ні, шоста була вона – поетеса Леся К… Лесю він посадив на таксі, а гроші дав не їй, а таксисту. То були останні 5 карбованців, і гуморист В. попросив водія авто, щоб той відвіз Лесю додому. А сам позичив у мене до наступного гонорару три копійки на трамвай, але пішов пішки, бо трамваї уже не ходили.
Отаким веселим і живим закарбувався він у моїй пам'яті. До речі, тих трьох копійок він мені й досі не віддав".
Примітки
[1] Частина представлених тут у "Веселих порадах" текстів були надруковані у книзі Олега Чорногуза "Книга веселих порад", виданій 1971 року київським видавництвом "Радянський письменник". І ця передмова – також звідти. (Тут і далі у виносках примітки упорядника збірки, крім позначених як "Примітка автора").
[2] "ЛУ" – "Літературна Україна", газета, що почала видаватися 1927-го року.
[3] "Еней" – назва київської кав'ярні, де зустрічалися та спілкувалися українські письменники, за адресою: вул. Банкова 2.
[4] Тхір (лат.) (Примітка автора).
[5] ВРЕ – Велика радянська енциклопедія. УРЕ – Українська радянська енциклопедія. УРЕС – Український радянський енциклопедичний словник.
[6] Модоністки – від двох слів: моду носити. (Примітка автора).
[7] Автор, очевидно, помиляється, називаючи бутерброди нашим словом. Слово "бутерброд" німецького походження. (Прим. ред.)
[8] Арсен Дедич (1938-2015) – югославський співак, автор-виконавець, бард, шансоньє.
[9] Тапір (лат.)
[10] Азіз Несін (Мехмет Нусрет Несін, 1915-1995) – турецький письменник-гуморист кримськотатарського походження.