Окремі компоненти поставляються іншим заводам SKF в Німеччині, Польщі, Іспанії, Бразилії і Китаї. Основними деталями роликових конічних підшипників, які виготовляє "СКФ Україна", є зовнішнє кільце, внутрішнє кільце, сепаратор і комплект роликів.[42] Ознайомитись з поточними справами заводу можна у додатку №2.
Як вже згадувалось, машинобудування, успадковане Україною, потребувало інвестицій, розмір яких перевищував усі її можливості. Коштів, які збиралися податківцями і митниками не вистачало на закупівлю енергоносіїв (зокрема газу), пенсій і соціальну допомогу. Приватизація, яку розпочали від безвиході не давала бажаного результату. Чинна державна влада не мала жодних економічних засобів вплинути на хід подій і якнайдовше трималась радянських методів керування. Чи могла вона бути іншою ніж була? Перші можновладці Незалежної України вийшли з останньої порослі партійно-господарського активу Української Радянської Соціалістичної Республіки. Секретарі партійних міських, районних і обласних організацій, завідувачі відділів і працівники апарату ЦК Компартії і Ради Міністрів України вправно наводнили Верховну Раду, поставали головами обласних адміністрацій, Міністрами, або їхніми заступниками у знову створених міністерствах. Так, посаду заступника з питань машинобудування зайняв колишній інструктор ЦК КПУ Вадим Лящов (пізніше президент Асоціації українських автовиробників "УКРАВТОПРОМ"), а керівником Державного виробничого об'єднання "Укрживмаш" – його колега, також інструктор ЦК КПУ, Олександр Булиженко. Усі ці люди з самого верху і до низу вельми туманно уявляли собі управління промисловістю в який-небудь інший спосіб, відмінний від соціалістичного, тому перш за усе наплодили купу міністерств, надавши їм замість фінансових і матеріальних ресурсів невиправдані командно-адміністративні повноваження.
Впровадження ринкових відносин в Україні гальмувались уповільненим ходом змін у свідомості виборців. За кого голосували україніці? У 1990 році на виборах депутатів у Верховну Раду України по Конотопському виборчому округу №345 найбільше голосів набрав секретар Сумського обкому КПУ М.Г. Хоменко. У клятій Москві Борис Єльцин вже розстрілював прокомуністичний парламент з танків, а Україною ще правили секретарі ЦК КПУ Івашко й Гуренко. Верховну Раду очолювали за чергою соціаліст О.О. Мороз і комуніст О.М. Ткаченко. У 1994 році на виборах у Верховну Раду по Конотопському округу переміг завідувач відділу пропаганди і агітації Конотопського міському компартії України В.С. Юрковський. Наступні вибори у Верховну Раду по Конотопському округу виграла засновниця Прогресивно-соціалістичної партії України пані Н.М. Вітренко. Після неї депутаткою від Конотопського округу два терміни вряд, з жовтня 1998 року по травень 2002 року і з травня 2002 року по травень 2006 року вибиралася секретарка місцевого осередку КПУ пані О.П. Гінзбург. Про яку ринкову економіку могла йти мова?
В Україні жоден президент не пішов з посади без скандалу і прокльонів. Пас задніх і колишній гегемон – робітничий клас. У 2015 році, через двадцять чотири роки по отриманню Незалежності, вже опісля інтервенції Росії в Крим і Донбас, Харківський тракторний завод примудрився опублікувати заяву стосовно знесення пам'ятника колишньому наркому Сергу Орджонікідзе, що стояв перед заводоуправлінням з 1956 року, наступного змісту: "Для завода и его сотрудников памятник являлся символом трудовых побед и достижений заводчан. Этим актом бандиты, под покровом темноты, не только нанесли оскорбление и сломали собственность трехтысячного коллектива завода, но и оскорбили более 25 тысяч ветеранов-заводчан, которые принимали участие в создании тяжелой промышленности на Украине" [38].
На прикладі Міністерства промислової політики України, у складі якого завод "Мотордеталь" перебував більше десяти років, слід зауважити, що серед міністрів, які чередою змінювалися чи не щороку, після першого міністра В.І. Антонова не з'явилось жодного, який би спромігся хоча б сформулювати ефективну промислову політику України. Повторювали, наче папуги, два слова "імпортозаміщення" і "експортно-орієнтованість", не дуже уявляючи, як їх застосувати на практиці. Якщо проголошення ракето і літакобудування вважати пріоритетом, то це була красива, але хибна політика, що не враховувала ані рівень світової конкуренції на цьому ринку, ані незначність частки зайнятих на заводах цього сектору у загальній кількості працівників машинобудування. Замість конкретної роботи міністерством проводились нав'язливі наради із запрошенням директорів заводів, на яких гостро розглядалися питання сплати податків і виплати заборгованої заробітної плати. Протягом двадцяти років існування Міністерство промислової політики нескінченно реорганізовувалось, майже не впливаючи на розвиток подій. Єдиним керівником, хто намагався хоч якось допомагати заводам у конкретних справах мені запам'ятався начальник управління автомобільної промисловості Богдан Адамович Ничай. То на його честь львівські винахідники надали своєму новому автобусу назву "Богдан". На жаль, ані він особисто, ані його Управління, ані Міністерство у цілому не були наділені хоч-якими фінансовими і матеріальними ресурсами. До речі, на момент створення цей вищий орган державної влади мав назву "Міністерство машинобудування, ВПК і конверсії". Тобто, гадалося потрошку переводити заводи ВПК на випуск мирної продукції. Якраз у той час російський бізнесмен Ігор Чуркін – власник Львівського автобусного заводу – зупинив його на користь російського Лікінського автобусного (Лікіно, РФ). Тож Авіаремонтний завод у місті Конотопі, з метою конверсії швидко налагодив випуск нових українських автобусів, яких виготовив майже сотню, але далі справа не пішла: замовник – держава їх не викупила, і завод цілком переключився на експорт ремонтних послуг країнам, що справно розраховувались валютою.
Переваги ринкової економіки
Ринкові відносини між людьми складалися на протязі тисячоліть, відтоді як серед них було втілено первісне розподілення труда і виникли товарно-обміні відносини. Продавці і покупці здійснювали обмін товарами добровільно, тому цінові співвідношення, що складалися на ринку стихійно у процесі багаторазових вільних торгів, якнайкраще відповідали поняттю справедливого обміну. Пізніше, з появою національних держав, до "справедливих" цін додалися податки і збори, мита і акцизи, які наповнювали державну казну і угамовували апетити правителів. З'явилися гроші, виникли банки, біржі і інші фінансові інституції; процеси торгівлі ускладнились але, принципи вільного, рівноправного, взаємовигідного порядку укладання торговельних і фінансових угод залишились незмінними. Економісти полюбляють наводити приклад з бананами: жоден уряд не переймається забезпеченням країни бананами, а вони завжди знаходяться на торгових прилавках і продаються за прийнятними цінами.
У Радянському Союзі стосовно переваг ринкової економіки голосно заговорили ще на початку вісімдесятих років двадцятого століття, і результат цих розмов відомий. Думаю, не буде зайвим нагадати теоретичну сутність тих дискусій. Радянська система була проголошена "командно-адміністративною", загостреною на державні потреби у тому вигляді, як їх розуміла комуністична влада взагалі і кожен окремий її очільник зокрема. Особисті потреби громадян розглядалися узагальнено і нормативно; люди фактично були позбавлені особистої економічної свободи і жили у колективістському середовищі за принципом "все навкруг колгоспне, все навкруг моє", а метода управління засновувалась на принципі "ти начальник – я дурень, я начальник – ти дурень". Взагалі соціалістичний спосіб господарювання викликав протидію однієї з наймогутніших і найбільш творчих сил людини: прагнення відстоювати власні інтереси і жити, керуючись власною системою цінностей.
Досліджуючи "господарський егоїзм", що послужив формуванню поняття "економічної людини", А. Сміт так описав витоки ринкових відносин: "Кожний конкретний індивід дбає власний корисний інтерес. Господарський егоїзм, закладений у самій природі "економічної людини", стикається з аналогічними інтересами інших членів суспільства, реалізувати які, кожен може лише пропонуючи натомість продукт власного труда, послуги і таке інше. Людина постійно потребує допомоги своїх ближніх, але даремно вона буде очікувати її лише від їхньої ласки. Вона сягне своєї мети скоріше, якщо звернеться до їх егоїзму і спроможеться показати їм, що в їх власних інтересах зробити для
Адам Сміт (народився16 червня 1723 р. помер 17 липня 1790 р).
Шотландський економіст, філософ, письменник і один з найвідоміших і прославлених економістів в світі. Всі книги Адама Сміта в тій чи іншій мірі вплинули на формування економічної теорії як суспільної науки. Він одним з перших описав логічну систему вільного ринку, засновану на простих економічних механізмах, а не на державному регулюванні.
нього те, що він від них хоче. Всякий, хто пропонує іншому оборудку будь-якого виду, пропонує зробити саме це. Дай мені те, що потрібно мені, і ти отримаєш те, що потрібно тобі – такий висновок всякої подібної пропозиції". Адам Сміт робить умовивід, що існування суспільства можливе лише як "торговий альянс поміж людьми. Суть справи в тому, що кожна людина, жадаючи власного матеріального благополуччя, намагається виготовити якомога більше продукту з найменшими видатками, аби гарантовано реалізувати його за доступними цінами. В результаті виграє усе суспільство, бо в завдяки зусиллям індивідів, спрямованим на досягнення власних егоїстичних цілей, зростає обсяг виготовленого в суспільстві продукту, зменшуються видатки виробництва і зростає добробут всього народу.