Стежка рідного дому!
Стежка рідного дому!
Найдорожча за всі серпанкові шляхи.
Пахне м'ятою двір, і усе таке рідне,
І над садом вишневим політ журавлів.
І матуся, і тато стрічають привітно,
І озвалась в душі божа пісня без слів.
Хто від щастя ключі розгубив – то їх знайде
Не на тих берегах, що в чужій стороні –
Стежка рідного дому із нами назавжди,
Де б ми всі не були – наяву чи ві сні.
23.11.25
Павлоград
Там де сонце в степах розквітає,
Річка Вовча несе води чисті –
Ода праці шахтарській лунає
Над будівлями славного міста.
Гідну велич життями творили
Вірні діти із різних плеяд.
Тихе місто, красиве і миле –
Павлоград… Павлоград… Павлоград…
Щире серце щасніє, кохає…
Скільки світла, любові, добра
В тиші вулиць, алей, що плекає
Павлоград, дорогий Павлоград.
Річки давньої хвиль променистих –
Ода щастю людському лунає
Над будинками нашого міста.
14.09.16
Свiтанковий олень
Присвячую моєму синочку Любомиру
Чи може бути більша втіха,
Як стріти з сонцем новий день?..
Йти по кімнаті тихо-тихо
Й дивитись, як прийшов олень
В солодкий сон мого синочка…
Чіпає ріжками дзвіночки,
Їсть із руки хрумку скоринку…
– Не бійсь його. Я поряд, синку!
Чи може бути більше свято,
Як з нами небо повсякчас?..
Дивись, як синє і крилате
Ласкаво дивиться на нас,
Спостерігає, як малюєш,
Ідеш гуляти і пустуєш,
Як линеш у майбутню мрію…
Хоча доросла, так не вмію.
Чи може бути більша радість,
Як обійняти малюка?..
І безтурботно посміхатись…
І показати літака
Й пухнасту білку, що на клені
Гойдає гілочки зелені…
Пройтися сквером і відчути:
Яке це щастя – просто бути!
10.11.16
Теплий привiт
Я так далеко… як обняти?
По телефону кожен раз
Втішаюсь посмішкою тата,
Про нього думаю весь час.
Коли побачимось – не знати…
Зв'яжу носочки – вишлю тату.
12.11.16
Татовi
Мені з татом легко й тепло,
Коли холодно і темно,
Коли десь блукає літо,
Коли скільки пережито…
Коли радісно й натхненно,
Й коли туга незбагненна,
І дерева пожовтілі,
Коли зими наче звірі,
Й сірий біль скидає шапку –
Я згадаю свого татка.
Щире татове тепло,
Наче янгола крило.
25.11.20
Пiсня рiдного дому
Так радісно пташка на стежці співа,
А юність щасніє новому.
Близькі їй далекого краю дива
Й відлуння, що кличе від дому.
Рідний дім – колиска теплих мрій,
Відкриття дитячі і зізнання!
Рідний дім – храм сонячних надій
В пелюстках казкового світання!
На обрії юних зірок майбуття
Вбачається скарб в неземному,
І сотні шляхів нам дарує життя,
Але заповітний – додому.
Як часто довіру і щиру любов
Виснажує відстані втома,
Та думи крилаті вертаються знов –
Додому, до рідного дому.
22.11.25
Мiсто щастя мого
Лиш сонце зійде над землею,
Від сну прокинуться стежки –
Зітхнуть замріяно алеї
Відлунням теплим крізь віки.
В небокраї із вулиць квітчастих
Плинуть мрій золоті кораблі.
Павлоград – місто праці і щастя
На святій українській землі!
Плекає чари променисті
У таїні прадавній парк.
Як шелестить дубове листя!
Довкола пахощів нектар.
Затишним берегом пройдуся,
Чарівно Вовча срібло ллє…
Зайду до храму, помолюся…
Найкраще місто, ти – моє!
07.02.26
Поету
Благословенні світлі миті, –
Вони в рядках твоїх, поете.
Ніщо прикмети, ти – планета
Серед світів, що є на світі!
З тобою небо… зорі… квіти…
Стежки, тополі і джерела…
Мелодії… і акварелі…
Твори для всіх, хто є на світі!
Краса і думка у зеніті…
Люби, римуй усім на радість!..
І не торкнеться серця старість.
Як добре, що ти є на світі!
11.01.17
Поетесi
Коли не пишеться нічого –
Жартуй, співай, спілкуйсь, читай.
А те, що є в тобі від Бога,
Таки обізветься – чекай.
25.11.20
Хандра
Нема ні слів, ні почуттів, ні мрій яскравих, ані снів...
І все ж беруся за перо, бо пам'ятаю, як було.
23.11.20
Дачний етюд
Зосталось місто в далині…
Від щастя ледь не плачу,
Бо так хотілося мені
Поїхати на дачу…
Пройтися босій по землі,
Забратись на горище.
І до світанку гомоніть
Із музою про вишні.
28.06.19
Шлях додому
Цей шлях додому… Уночі,
Стою щаслива на пероні.
Услід шумлять дерева сонні
І мерехтять довкіл вогні.
І десь у "зорянім ковші"
Поволі тане ностальгія...
І тепло так, Свята Марія
Мене веде у світ надій.
Торкнулась казкою душі,
Думками світлими зігріла…
І десь поділа… десь поділа
Зневіру й сум глибокий мій.
26.09.17
Удома
Цокає годинник на стіні,
Ніч заполонила небокраї…
Мама ковдру тихо поправляє –
Думає, не бачу уві сні.
Ллється в хату місяць золотий,
У зірково-дивнім капелюсі.
Мамо, сивий янголе земний,
Я давно нічого не боюся…
В моїм серці сила таїни,
Як благословення твої кроки…
Вдома я казкові бачу сни,
Хоч такий прекрасний світ широкий.
Цокає годинник на стіні,
Ніч заполонила небокраї…
Мама ковдру тихо поправляє,
Щоб було затишніше мені.
11.07.17
Мить творчостi
І знов довкола все стихає –
На місто опустилась ніч,
І хтось з любов'ю в небокраї
Розкидав зорі чарівні.
І знов на аркуш ллється світло
Від золотого мого вітру…
А в небесах зорить дорога –
Та, що моя… та, що від Бога.
13.01.18
Хочу в школу
Присвячую моїм однокласникам
і шкільним друзям
Тремтить прощальний подих літа,
І пахне сливами довкола…
І я нарву букетик квітів,
І знов відчую: хочу в школу!
У моє рідне, дружнє коло, –
Дзвінке, від літніх снів тепліше…
І так відрадно серце пише
Слова, рядки… в самотній тиші.
І всі перерви, всі уроки
Тепер, як промені на вітті.
…Вчуватись будуть школа, кроки,
І наші спільні світлі миті.
18.08.18
Вдячнiсть
У щасті й тривожній напрузі,
В пекельнім безглузді війни
Я дякую Богу за друзів
Й за тих, хто не має ціни.
Спасибі вам, рідні, за вірність,
За теплі обійми і щирість...
За каву і жарт в холоди,
За те, що зі мною завжди.
17.06.25
Поговори зi мною, Боже
Поговори зі мною, Боже.
Тебе почую крізь рядки.
Цей біль мене не переможе,
Бо скільки світла навкруги…
Бо квітне молодість і сяє
Ясний вогонь в моїх очах…
Бо я без пам'яті кохаю,
Прогнавши сором, сумнів, страх…
Поговори зі мною, Боже,
Про роздоріжжя і мости…
І повтори, що я все зможу –
Так тепло й щиро, як завжди.
Поговори зі мною, Боже…
11.06.22
Моє щастя
Як трава росою вмита,
Як всі небокраї…
Моє щастя – теплий вітер
В солов'їнім гаї.
Моє щастя – шум берези
І струмка дзюрчання,
Перші грому полонези
І садів зітхання…
І волошок очі сині,
І широкі ниви,
І матусин голос рідний,
Що крізь віддаль лине.
Життєдайне, журавлине,
Щире, як дитина…
Моє щастя – Батьківщина!
Дорога… єдина…
16.03.18
* * *
Ось і вечір настав,
Люстром темниться став,
Сяє зірка на хвилі,
Мріють лебеді білі
До світанку в імлі,
На рідненькій землі.
16.08.25
Свiт творчостi
Світ творчості – це магія краси,
Яку душі подарувало небо –
Так просто, безкорисливо, відверто
Серед троянд, що сяють від роси.
Світ творчості – це лірика мазків –
Палітра мудрої вселенської любові…
Що вічно сяє в щирім Божім слові,
Немов маяк із глибини віків.
Світ творчості… він зітканий із нот
Миттєвостей чаруючого вальсу,
І голосу, і погляду без фальші
У таїні незвіданих висот.
Світ творчості – мереживо рядків
У тиші забуття і одкровення
Серед дібров, садів, дощів натхнення
Під музику зірок і почуттів.
Світ творчості… у теплоті прикрас
З паперу і яскравих намистинок,
Скарбів природи, шовку і перлинок…
Він так чарівно кличе усіх нас!
30.11.24
Я назавжди з тобою, сину
Не покину тебе, не покину…
Ти – веселка щаслива моя.
І тоді, як за обрій полину –
Знай, цей дощик ранковий – це я.
Скрізь стежками пройду тихо-тихо,
Затаюсь на одній із стежин –
Відведу негаразди і лихо…
Адже ти… ти назавжди мій син.
Твоя посмішка – сонячне світло
В сніжно-білому морі цвітінь…
Як весняна мелодія вітру,
Що летить в золоту височінь.
Не покину тебе, не покину…
Знає небо і вічна зоря…
Ми назавжди з тобою, мій сину.
Ти і я…
Ти і я…
Ти і я.
16.03.18
А ночi, як ночi
А ночі, як ночі… І зорі палають...
Вони усе знають… Усе чисто знають…
Про тебе, про мене, про кожного в світі,
І бачать серця, що у темряві світять.
Що ночі мої?..