гривень. В травні 2013 року ХТЗ розробив нову модель малого трактору для фермерів — ХТЗ-2410, обладнаного двигуном китайського виробництва потужністю 25 к. с. У 2014 році індустріальний гігант продав лише 1,5 тис. тракторів – у десять разів менше ніж у далекому 1932 році. У 2016 році Харківський тракторний завод спрацював зі збитком у 667,357 млн. гривень.
26 квітня 2016 року було оголошено про чергове скорочення працівників підприємства, а незабаром Служба безпеки України розпочала кримінальне провадження проти генерального директора Харківського тракторного заводу, за звинуваченням у "підготовці диверсії і спробу вивезти до Росії обладнання і конструкторської документації". У січні 2017 року обвинувачення було скасовано, кримінальне провадження стосовно диверсії закрите, і генеральний директор повернувся до свого робочого місця.
У 2018 році, на заводі розпочалась реалізація першого етапу дворічної стратегічної програми провідного національного виробника тракторів. Обсяг інвестицій в модернізацію ХТЗ мав скласти близько 230 млн. гривень. У 2018 році ХТЗ виготовив 900 тракторів і отримав збиток 86,4 млн. гривень. У 2019 році ХТЗ випустив 585 одиниць техніки а у 2020 році на Харківському тракторному було оголошено, що підприємство планує розпочати виробництво трамваїв. В березні 2021 року стосовно ХТЗ була розпочата процедура санації до відкриття справи стосовно банкрутства, і суд зобов'язав завод сплатити державі 401 млн. гривень боргу. Тим часом, українські латифундисти й фермери, замість того, щоб патріотично підтримати українського виробника, віддали перевагу іноземній техніці: так їм було вигідніше. Далі пряма мова Миколи Кравченка – успішного конотопського фермера, який разом з сином реально обробляє три тисячі гектарів поля. "У порівнянні з трактором John Deere харківський Т-150 – це не надійна машина з низькою продуктивністю. Він ледь-ледь відпрацьовує сезон і усю зиму перебуває на капітальному ремонті. Тракторист з досвіту до темноти працює в жахливих умовах, а виконує хіба що п'яту частину роботи у порівнянні з John Deere, у якого герметична кабіна з кондиціонером і комунікація GSM. Завдяки його потужності, універсальності і набору причіпної техніки наші врожаї зросли учетверо від колгоспних. Окрім іншого, компанія надає сервіс на який ХТЗ навіть не натякає. Одного разу у нас у розпал збирання урожаю вийшов з ладу двигун єдиного на той час комбайну. Вже зранку до нас прибула сервісна служба компанії, яка, не втрачаючи часу на з'ясування причин, до обіду вже змонтувала новий двигун. Немаловажною перевагою американської компанії є продаж техніки у лізинг в рахунок майбутніх урожаїв."
До речі, стосовно John Deere. Компанія пройшла тернистий шлях у сегменті виробництва тракторів і кожне її двадцятиліття ознаменовувалося важливими подіями, які привели компанію до всесвітнього успіху: тракторами John Deere обробляються понад половину полів планети! Кількість персоналу сягнула рекордної позначки — 65 392 працівників. Продажі досягли $5 млрд, а доходи становлять $310 млн. У 1983 р. розпочався сильний спад продажів, попит на сільгосптехніку падав, а можливості фермерів інвестувати у нове обладнання різко знизились. У 1984 р. з'явилася модель трактора John Deere 3640, яка мала потужність 112 к. с. та була оснащена новою трансмісією Power Syncron.
Після шести років світової рецесії у 1988 році економіка почала відновлюватися. За час кризи деякі компанії та дилери зникли з ринку сільгосптехніки, тому продажі Deere & Company збільшилися на 30%. Прибуток наступних двох років сягнув рекордної позначки у $315 млн. У 1992 році компанія запустила програму з установки систем захисту від перекидання та ременів безпеки на застарілих тракторах. Цього ж року на ринок вийшов John Deere 6400. Завдяки тракторам серій 5000, 6000 і 7000 значно зросла частка ринку компанії в Північній Америці та Європі. Серед 20 конкурентів у Німеччині компанія піднялася з третього на перше місце за обсягами продажів тракторів. Пам'ятним роком для John Deere у виробництві тракторів став 1994 рік, коли були представлені революційні просапні трактори. Цього ж року компанія презентувала трактори нової серії 8000: 8100 (160 к. с.), 8200 (180 к. с.), 8300 (200 к. с.) та 8400 (225 к. с.). Восени 1995-го було додано один універсальний трактор 5500 потужністю 73 к. с.
Серія 8000 була основною для компанії з 1995 по 1999 рр., найбільшою популярністю користувалися моделі John Deere 8300 і John Deere 8400. John Deere 8400 є універсально-просапним трактором середньої категорії і використовується для виконання енергоємних технологічних операцій, а переднє розташування силової установки дозволяє оптимально збалансувати трактор (60% навантаження на задні колеса, 40% — на передні).
У 1996 році на великій зустрічі дилерів у Нью-Мексико було представлено 13 нових тракторів. Передусім, 5 тракторів серії 7000 були вдосконалені: TEN: 7210 (95 к. с.), 7410 (105 к. с.), 7610 (115 к. с.), 7710 (130 к. с.) та 7810 (150 к. с.). Модель John Deere 7810 і до сьогодні залишається однією з найуспішніших моделей John Deere. Та головною новиною року були трактори серії 8000Т із гумовими гусеницями, які створено на основі колісних тракторів серії 8000. Вже ближче до 2000-х, у 1997 р., продажі за океаном перевищили позначку в $3 млрд. На такий успіх вплинув випуск семи нових тракторів. Весною 1998-го представили чотири трактори серії 6000 TEN — 6110 (65 к. с.), 6210 (72 к. с.), 6310 (80 к. с.) і 6410 (90 к. с.). І навіть сьогодні німецькі фермери мають у своєму "арсеналі" трактори з XX ст.
"У нашому господарстві є техніка John Deere: два трактори John Deere 6210 і 6150. Цією технікою ми дуже задоволені, вважаємо трактори John Deere найкращими",
— розповів на Agritechnica 2017 фермер із Баварії Ян Штайве.
Також у 1998-му лінійку тракторів було доповнено шістьма компактними дизельними машинами серії 4000: 4100 (20 к. с.), 4200 (21,5 к. с.), 4300 (32 к. с.), 4400 (36 к. с.), 4500 (39 к. с.) та 4600 (43 к. с.). На завершення четвертого двадцятиріччя представили компактний дизельний трактор 790 (30 к. с.) серії Advantage та прототип гусеничного трактора 9300Т потужністю 360 к. с., прибуток John Deere вперше сягнув позначки в один мільярд доларів. [44]
ПРИВАТИЗАЦІЯ ХАРКІВСЬКОГО ЗАВОДУ "АВТРАМАТ"
Генеральний директор Харківського заводу "Автрамат" Куцин Микола Андрійович – доктор економічних наук, професор, академік Академії економічних наук України
Генеральний директор заводу "АВТРАМАТ" М. А. Куцин ще з останніх років існування СРСР готувався до приватизації, бо вважав приватну власність і вільне підприємництво єдиним можливим способом порятунку машинобудівної галузі. Він доклав чимало зусиль стосовно впровадження дієвого госпрозрахунку у кожному заводському підрозділу (цеху, дільниці, бригаді, відділу, бюро), з тим щоб "прив'язати" окремого працівника до свідомої участі у виготовлені заводського продукту і реалізації його споживачу; щоб поставити його добробут у залежність від кінцевого результату господарювання підприємства, тобто до отримання ним прибутку. Заради цього він створив на заводі складну систему взаємопов'язаних показників і організував примусове економічне навчання, щоб люди зрозуміли, звідки беруться гроші на зарплату, і що вони повинні конкретно зробити, щоб її отримати. Ще у 1989 році він перевів усі виробничі підрозділи на оренду. Тож, не дивно, що способом приватизації заводу Куцин обрав саме оренду з викупом, за якою право стати акціонерами компанії отримали штатні працівники і пенсіонери заводу. Трудовий колектив під аплодисменти підтримав директорські ініціативи: люди спокусилися можливістю отримувати дивіденди, вважаючи їх дармовим доходом, не пов'язаним з трудовою діяльністю. Особливо задоволеними виявилися пенсіонери і ті, що нещодавно звільнилися, зайнявшись роздрібною торгівлею на міських ринках. Тим часом, під впливом невідворотній деградації до повної зупинки Харківських моторобудівних заводів "Серп і молот" і "Тракторних двигунів" спричиненої, у свою чергу, занепадом тракторних і комбайнових заводів колишнього Радянського Союзу, керівництво "АВТРАМАТ" здійснило перехід на виготовлення поршнів до легкових автомобілів ВАЗ, які на той момент користувалися неабияким попитом.
Завод поріднився з українським "ПРОМІНВЕСТБАНКОМ", надавши йому на безоплатній основі облаштовані приміщення для відкриття відділення, і залучив від нього великий кредит, за рахунок котрого збудував триповерховий виробничий корпус, оснастивши його майже виключно верстатами з ЧПУ – хоч і вживаними, але працездатними, скупленими задешево на заводах, які вже припинили виробництво. Куцину вдалося згуртувати навколо себе групу талановитих менеджерів — однодумців у складі В.Ф. Жадана, В.І. Касинова, В.М. Романчука, які беззастережно впроваджували його ідеї у життя. Якусь частку кредиту і відсотки завод за рахунок багатократного здешевлення грошей у період гіперінфляції повернув, але чи розрахувався він з банком остаточно, – невідомо. Врешті-решт перехід на автомобільні поршні виявився настільки ефективним, що дозволив заводу залишатися на плаву майже двадцять років, чого не скажеш стосовно "ПРОМІНВЕСТБАНКУ" України, якому боржники на момент ліквідації сукупно не повернули більше п'ятдесяти мільярдів гривень.
15 червня 2005 року завод відсвяткував своє сімдесятип'ятиріччя, а 14 грудня того ж року був виготовлений тридцятимільйонний поршень. Той рік завод завершив зі збитком у півтора мільйона гривень і скороченням обсягів виробництва на 18 відсотків.