Перший виріб краматорців, був призначений для заводу в Самарі, котрий згодом став належати російському філіалу американської "Alcoa". Другий був встановлений у Верхній Салді (Російська Федерація) і використовується ВСМПО-АВІСМА, провідним світовим виробником титану та інших спеціальних сплавів. Обидва велетні мають робочий стіл 16000х3500 мм і сягають у висоту 35 метрів, 22 з яких знаходяться під землею. Поза двома наддержавами з пресового будування (Україною та США), Франція стала третьою країною, яка оснастила себе гідравлічним пресом подібної потужності: цей 65 000-тонний гідравлічний прес, який також побудовано на НКМЗ, був встановлений в Іссуарі 1971 року, для виробництва консолей крил надзвукових пасажирських літаків "Конкорд". Машина належить компанії "Interforge", має 36 метрів у вишину і виробляє складові для "Airbus", "Boeing" та іншої космічної і транспортної промисловості. Попри те, що в КНР, у 2013 році було побудовано прес потужністю 80 000 тон, він застосовується зрідка, оскільки виявився не досить технологічним, тож вироби НКМЗ і досі залишаються найпотужнішими постійно використовуваними пресами у світі. Менше з тим, під впливом системної кризи, що вразила соціалістичну економіку наприкінці 1980 років і цей унікальний гігант не уникнув стагнації, втратив третину замовлень і потрапив у фінансову скруту.[41] Але тоді ще ніхто не передбачав, що головну загрозу існуванню заводу складе близькість до кордону з Російською Федерацією.
7 Датою заснування ЗАПОРІЗЬКОГО АВТОМОБІЛЕБУДІВНОГО ЗАВОДУ прийнято вважати 1863 рік, а у 1908 році було засновано підприємство, яке згодом перетворилося у Мелітопольський моторний завод (МеМЗ). У 1923 році колишній завод Абрагама Коопа був перейменований на "Комунар". У 1961 році завод був перейменований в "Запорізький автомобільний завод". Завод займався випуском єдиного автомобіля — ЗАЗ-965. Історія виробництва легкових автомобілів у Запоріжжі, з якою взагалі ототожнюється історія українського автомобілебудування, сягає 1960 року, коли з конвеєра заводу "Комунар" (на даний час — ПАТ "ЗАЗ") зійшов перший український мікролітражний автомобіль — ЗАЗ-965 "Запорожець" що увійшов в історію як "горбатий"[45]. Прототипом автомобіля послужив італійський FIAT 600, на той час вже знятий з конвеєра.
Взагалі ідея масового виготовлення "народного" автомобіля первісно належить геніальному американському інженеру і організатору виробництва Генрі Форду. Він вважав що висока зарплата робітників значно підвищує продуктивність їхньої праці і неабияк впливає на успішність компанії в цілому, у тому числі і за рахунок придбання ними у великій кількості гарних і дешевих автомобілів власного виробництва. У 1916 – 1918 роках Форд платив робочому шість доларів за восьмигодинний робочий день, а торгував автомобілями за ціною 360 доларів. Тобто, працівник його компанії мав можливість за два місяці заробити на автомобіль.[26]
У тисяча дев'ятсот тридцятих роках ідея була запозичена німецькими автобудівниками при створенні автомобіля "Фольксваген" (в перекладі з німецької "народний автомобіль"). Вони навіть побудували потужний завод, але розв'язана ними війна завадила їм налагодити масове виробництво. Більшість європейських автобудівних компаній ("FIAT", "RENOULT", "FOLKSWAGEN", "MERSEDES", тощо) у різні часи також займалися виготовленням "народних" автомобілів, не минула ця ідея і радянських автобудівників.
З першого жовтня 1960 року до кінця року було випущено близько півтори тисячі "Запорожців" ЗАЗ-965. Автомобіль швидко став популярним. Він був дешевим і економічним. Експлуатаційна витрата пального становила 7,3 л на 100 км проти 10 літрів у "Москвича-402" або "Москвича-407". Чотиримісна машина була компактною та маневреною: довжина її становила 3,33 м, а радіус повороту за колією зовнішнього колеса — 5 м. Незалежна підвіска всіх коліс; рівне, без тунелю для "кардана", днище; двадцяти сантиметровий кліренс під задньою віссю забезпечували непогану прохідність. Намагалися створити автомобіль дешевим і гарним. Та якщо з першою задачею якось впорались, друга надовго залишилась невирішеною. Заднім пасажирам допікала шумність мотору; дверей було лише двоє, вони відкривалися на старий манер – проти ходу, тому залазити на задні міста було незручно, а при випадковому відкритті на ходу двері ставали вітрилом, що зносило машину з дороги. Небезпечним було і розташування бензобака у передній частині кузова; багатьох автолюбителів не влаштовувала слабкість двигуна і слабка динаміка "Запорожця". Тому, у жовтні 1962 року почався випуск модернізованого ЗАЗ-965А. Робочий об'єм двигуна збільшився з 746 до 887 см³, відповідно потужність зросла з 22 до 27 кінських сил. Зросла й максимальна швидкість — від 80 до 90 км/год. Ця машина вироблялася до 1969 року. Коли у вересні 1993 року святкували 130-річчя заводу, святкову автоколону відкривав один з перших "Запорожців", прикрашений транспарантом з цифрою 332106. Саме стільки машин випустили у період з 1960 по 1969 року. "Запорожець" ЗАЗ-968М став останнім вітчизняним автомобілем із заднім розташуванням двигуна, і найбільш живучим, що випускався аж до 1994 року. Усього (з 1960 по 1994 рр.) було виготовлено 3 422 444 автомобілів "Запорожець".
Наступними етапами еволюції "Запорожця" став передньо-привідний ЗАЗ-1102 "Таврія" 1974 року випуску з елегантним кузовом "седан". Але за ціною новий український автомобіль вже не міг претендувати на звання "народний". Перші серійні "Таврії", що зійшли з конвеєра 18 листопада 1987 року, продавалися за 5100 рублів. Зарплата заступника головного інженера Конотопського заводу поршнів в той час з усіма преміями складала десь 540 рублів на місяць, тобто йому знадобилося б вісімнадцять місяців заощаджувати половину зарплати, щоб придбати цей далеко не досконалий транспортний засіб.
Компанія "АвтоЗАЗ" була заснована в 1975 році. Як виробниче об'єднання, і холдинг вона включала Мелітопольський моторний завод, Ілічівський завод автоагрегатів та ряд інших виробництв автомобільної промисловості в містах Луцьк ("ЛуАЗ") і Херсон.