Ці машини виготовлялись для коксохімічної промисловості і виробництва мінеральних добрив, у тому числі ряд великотоннажних центрифуг і центрифуг з титану в герметичному виконанні для задоволення багатьох виробництв з агресивними і вибухонебезпечними продуктами. Для їх виготовлення побудували і у 1976 році ввели в експлуатацію спеціальний цех, оснащений зварювальними стендами автоматичного зварювання нержавіючих листів великої товщини, газовими і електричними печами термообробки великогабаритних деталей, камерами рентген-контроля.
Значний обсяг робіт було виконано для створення нових видів теплообмінного і іншого спеціального обладнання для суднобудівної промисловості. У 1974 році розпочали виготовлення комплектних автоматичних ліній для отримання слабкої азотної кислоти у виробництві мінеральних добрив потужністю 380 тис. тон кислоти на рік. Завод було визнано флагманом хімічного машинобудування країни.
Наступним етапом розвитку стала розробка і виготовлення нового покоління газоперекачувальних агрегатів ГПА-Ц-16 на підвищений тиск 76 бар, потужністю 16000 кВт. Для зварювання великогабаритної рами створили спеціальний стенд, на якому методом електрошлакового зварювання в один прохід зварювалися восьми метрові шви каркасу рами. Агрегати, виготовлені в об'єднанні надійно працювали на чисельних компресорних станціях Росії, Туркменістану, Узбекистану, Польщі, Болгарії, Аргентини.
В цілому на газопроводах було змонтовано біля 2000 агрегатів, виготовлених об'єднанням. На різні компресорні станції України поставлені 23 станції ГПФ-Ц-16, 101 станція ГПА-Ц-6,3 та 8 агрегатів ГПУ-16.
Заступник генерального директора з економічних питань Москаленко Володимир Петрович – доктор економічних наук, професор, дійсний член Академії економічних наук України, заслужений економіст України, лауреат Державної премії СРСР, орденоносець СРСР і України.
Протягом 1981-1984 років в об'єднанні були підготовлені і освоєні у виробництві усі необхідні для атомних станцій насоси першого і другого контурів, у тому числі, головні циркуляційні насоси ГЦН-195М потужністю 8000 кВт і подачею 20000 куб. м. теплоносія в годину. Цей гігант-насос явив собою складний агрегат, в якому були втілені найпередовіші на той час у Союзі інженерні рішення. Але у період 1989 – 1991 роки, попри наявні успіхи, в об'єднанні розпочалися негативні тенденції, породжені різким падінням попиту на його продукцію і низькою ліквідністю його активів. Замовники не платили за вже отриманий товар, постачальники вимагали передплату, а банки відмовляли у кредитуванні. Об'єднання налагодило розрахунки з газовидобувними компаніями природним газом, побудувало власну потужну котельну, здатну опалювати чималу частину міста Суми, але населення платило за отримане тепло невчасно, або й зовсім не платило. Торгувати ж газом на ринку машинобудівному підприємству завадили потужні конкуренти. Пам'ятаю, як на засіданнях обласних "колегій" один із заступників голови Обласної Адміністрації напучував директорів промислових підприємств: – "Газ закуповувати тільки у "Ітери" (І. Макаров), а на наступному засіданні не менш суворо проголошував: – "Газ закуповувати тільки у "Інтерпайпа" (В. Пінчук). Реально "живих" грошей об'єднанню не вистачало навіть на зарплату, якої очікували майже двадцять тисяч людей.
Свого часу в об'єднані була створена система ефективного господарювання на основі раціонального використання виробничого обладнання,[19] яка добре зарекомендувала себе на практиці. Досвід сумських машинобудівників був схвалений ЦК КПСС і рекомендований для впровадження на усіх підприємствах машинобудівного комплексу СРСР. Однак, те, що було корисним в умовах гарантованого збуту, фінансування і постачання, стало непотребом, коли усе це геть послабшало.
6 НОВОКРАМАТОРСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД безумовно можна назвати перлиною соціалістичної індустріалізації. Зірка, яка до недавнього часу ще сяяла на тлі загального занепаду українського машинобудування. Сяяла, допоки продовжувала поставляти продукцію на підприємства Російської Федерації.
НКМЗ — найбільше у Європі підприємство одиничного важкого машинобудування, що розташоване в місті Краматорськ, на Донеччині. Це один із найзначніших світових виробників унікальних машин і обладнання для гірничо-металургійної промисловості.
Джон Мейнард Кейнс, 5 червня 1883 р — 21 квітня 1946, англійський економіст, чиї ідеї фундаментально змінили теорію і практику макроекономіки та економічну політику багатьох урядів. Розпочавши своє навчання з математики, Кейнс розробив та значно вдосконалив свої ранні роботи щодо причин економічних циклів, і був одним із найвпливовіших економістів 20-го століття. Вважається засновником сучасної макроекономіки. Його ідеї стали основою кейнсіанського напряму в економічній науці.
З часу заснування на підприємстві спроектовано і виготовлено 102 вальцювальних стани, 189 міксерів для зберігання і перевезення чавуну, 45 штампувальних молотів, 20 установок для наплавлення конусів і чаш засипних апаратів доменних печей, 142 преси різного призначення, 17 машин для скочування шлаку з чавуновізних ковшів, 103 горизонтально-ковальські машини, близько 2000 крокуючих екскаваторів, понад 2000 шахтних підіймальних машин, близько 3000 рудо-вуглемельних млинів, 18 роторних розкривних і добувних комплексів. Машини і обладнання з маркою "НКМЗ" працюють в 49 країнах світу, зокрема у Японії, Німеччині, Франції, Італії, Канаді. [41] Завод було відкрито 28 вересня 1934 року, а урочисте закладання майбутнього промислового велетня відбулося восени 1929 року. Першими його будівельниками та фахівцями стали працівники Старокраматорського машинобудівного заводу (СКМЗ). Новий завод потребував тоді понад двадцять тисяч машинобудівників. Основний тягар із забезпечення кадрами НКМЗ, ліг якраз на СКМЗ: десятки робітників отримали звання майстра в школі праці при Старокраматорському заводі і були переведені на новий завод.
Після того, як 1957 року на НКМЗ, побудували два гідравлічні преси зусиллям 75 000 тон, припинилося світове лідерство США у виробництві важких пресів (з двома 50 000 тонними машинами, виготовленими 1955 року, які й зараз працюють на аерокосмічну промисловість).