Народ уже сорок років блукав у пустелі і помалу втратив бажання зробити останній крок, щоб опинитися у місці призначення. Він зневірився, вирішив, що пророк говорив "все пусто та марно". Застороги й проповіді Мойсея, нагадування про високі ідеали лише дратують і втомлюють людей, звучать як давня казка. Народ лише кочував у пошуках кращих пасовищ чи місцин для свого неспішного життя. Дрібна сьогоденна вигода, "м'ясо стад їх, і масло, і сир – се найвищая ласка". Верховодять у племені Авірон і Датан, лицарі зиску, що мають одну відповідь на пророчі слова: "Наші кози голодні!"