В українській міфології Світове Дерево має триярусну структуру, в якій можна виділити три основні сфери розвитку буття: початок або нижня сфера, що ототожнюється з корінням, середина, пов'язана зі стовбуром та кінець або верхня сфера, що представлена кроною. У міфологічних трансформаціях таке розмежування також є символом минулого, сучасного й майбутнього; неба, землі й підземелля; трьох частин тіла: ніг, тулуба, голови; трьох різновидів стихій: вогню, землі, води (повітря). Кожна з цих сфер Дерева є уособленням певних персонажів та образів живого світу, що відповідно їх населяють. Невід'ємним атрибутом у зображенні крони Світового Дерева є образ птахів.
У казці О. Радушинської Світове Дерево високе-превисоке, має товстезний стовбур, його верхівка "губилася десь у хмарах, а сонце і місяць розмістилися у його вітті, ніби на троні, підморгуючи одне до одного". Біля підніжжя Світового Дерева сходиться теперішній і майбутній час. Дивною була крона Світового Дерева: "на гілках упереміш із птахами гойдалися люди, зривали з-поміж листя диковинні плоди і їли їх або весело обмінювалися одне з одним; сонце, місяць і зорі привільно жили у прекрасному теремі, доглядали худобу, виходили на чати на небесне видноколо — коли кому випадав час, а потім знову поверталися до терему; великі та малі звірі й птахи мирно співіснували поруч, скубаючи муарову траву і золоте насіння, коли хотіли пити — збирали діамантову росу з квітів неймовірної краси, що знічев'я росли то там, то тут..."
Загалом опис дерева у міфах та у "Казці про великодню писанку" збігаються.