Радушинська Оксана — Казка про Великодню писанку

Чи вміє він, на твою думку, жити у злагоді з усіма царствами природи?

Мені дуже сподобалася казка О. Радушинської, бо вона вчить пам'ятати і шанувати традицію писанкарства, показує, якою сильною може бути любов дитини. Назар заради порятунку матері вирушає у небезпечну мандрівку, він відважний, щирий, дружелюбний, цілеспрямований. Хлопчик живе у злагоді з усіма царствами природи, знаходить спільну мову з тваринами, які допомагають йому у складній ситуації.

Чи в реальному житті друзі-тварини можуть допомагати людям?

Щоб людину розуміли тварини й рослини, їй потрібно бути дуже доброю, мати бажання допомагати іншим, усвідомлювати, що навколо усе живе. Назар порозумівся з райським птахом, кішкою, мишачим паничем, бо був щирим, ставився до них з повагою, поділився своїми переживаннями. У реальному житті тварини теж приходять на допомогу людині. Наприклад, домашні улюбленці допомагають долати стрес, підвищують настрій; собаки допомагають поліцейським чи стають поводирями для незрячих людей.

Мені запам'ятався вислів бабусі, яка сказала, що без писанок "…забудуть усі враз і свій рід, і свої звичаї! Ніби приблуди безрідні житимуть у світі, в чужих народів розуму питатимуть...". На мою думку, ці слова стосуються не лише писанкарства, а усіх народних традицій українців. Потрібно пам'ятати і зберігати свою культуру, звичаї і традиції, бо вони зв'язують усі покоління, демонструють нашу ідентичність, об'єднують українців.