Коли говорять "вітрогон", то мають на увазі когось дуже легковажного. Шестилітній Василько з оповідання Нечуя-Левицького справжній вітрогон. Це слово має тут доброзичливе значення, адже стосується маленької дитини, яка лише пізнає світ. Дуже вже кортить героєві гуляти із сільськими хлопчаками: купатися, збирати ягоди, спостерігати за птахами та й навіть за небезпечною гадюкою. Мимоволі забуваються навіть суворі мамині настанови й повчання, бо стільки ж нового й цікавого навкруги. Саме мама називає Василька вітрогоном у розмові з бабою Ганною. Цим словом підкреслюються такі риси характеру Василька: легковажність, непосидючість, бешкетництво.