Ніхто не помітив Рудика, бо насправді його й не було. Він був ще рудіший за Васю і носив окуляри. Ромка з нього реготав, аж виспівував:
Дід рудий, баба руда!
Тато рудий, мама руда!..
А Рудик мовчки і якось загадково усміхався. Він когось нагадував Васі, а кого – хлопець не міг збагнути. Ромка робив неправильно, насміхаючись з Рудика. Саме тому Ромку судили, а коли він розкаявся і сказав, що більше сміятися з рудих не буде, хлопці опинилися у класі.