То була дивна торба, яку йому пошив німий з рідного села. Торба була з халяв маминих чобіт, які вона носила задовго до Толиного народження. Це було щось середнє між жебрацькою торбою, поштовою сумкою і шкіряним цебром, що його їздові прихоплювали з собою, коли вирушали в далеку дорогу. В ньому з однаковим успіхом можна було носити воду і вчиняти тісто, зберігати картоплю і квасити яблука. У перший день навчання портфель Толі почав футболити учень на прізвище Голобородько. Автор згадує: "…Сумка вірою й правдою служила мені всі ці роки і була добрим, надійним товаришем. Скільки разів вона летіла на підлогу, у сніг, на траву, а то й просто в пилюку, бо ніколи було акуратно десь притулити її. А хіба не доводилось мені спускатися на ній із снігової гори? І хіба не брала найактивнішу участь у сутичках, ходячи по головах та спинах моїх супротивників? Хіба не ховала надійно усі ті речі, що про них не потрібно було знати дорослим – то рогатку, то самопал, то заборонену книжку".