Автор оповідання показує, що емансипація мусульманської жінки необхідна, бо не лише чоловіки можуть приймати розумні рішення у важливих справах, бо місце жінки не лише вдома. Гульджемал демонструє, що часом жінка може бути відважнішою за чоловіка, що здатна своїми словами підняти до повстання цілий народ. Нарада в жіночій лазні добре продумана дівчиною-левицею, адже для початку бунту в Кашгарі була потрібна не сила, а високий емоційний сплеск, гарячий порив до волі: "Мусульманки були вкрай зворушені почутим. І, розлючені, заходилися клясти Таштімур-бека до сьомого коліна... Врешті, Арслан-киз, організувавши військовий жіночий загін... скочила на кам'яний мур і постала перед юрбою чоловіків: "Гей, мусульмани, юнак із Учтурфана, що просив у вас допомоги, це я... донька Іззет-Ати Гульджемал... Ось ці жінки готові піти зі мною на ворога й захищати вас"".